Павло Лоза ■ КУЛЬТУРА ■ №24, 2024-06-16

Тадей Карабович – поет, літературний критик і редактор, який живе в Ґолі. Він був першим перекладачем віршів Сергія Жадана. Навесні цього року українець відсвяткував 65-ліття, а 1 червня у Перемишлі відбувся ювілей письменника.

– Савин – це серце Холмщини, – сказав ювіляр про село, де він народився 6 квітня 1959 року. – Звідти я полетів у світ, хоч, може, й не такий далекий, бо переважно моє життя пройшло між Любліном і Ґолою, де я зараз живу.

Як він сам згадує, національна свідомість у нього формувалася з дитинства, нехай було й нелегко.

– Це був важкий момент, бо все моє оточення було польськомовним. Ми не мали православної церкви. Але православна церква була в Холмі, Ґолі, Грубешові. І пам’ятаю кадр 1960-х років у холмській православній церкві, де в храмі сидять літні жінки, які, мабуть, не бояться молитися своєю мовою. Вони не здалися і вистояли у своїй традиції та рідній мові. Одночасно вони привчали сусідів до іншості, різноманітності й не вписалися в процеси полонізації. Це був для мене інший світ, – згадує поет про формування його української національної свідомості на Холмщині.

Він відвідував середню школу в Седлищі, де провів свої юні роки. Потім до 1987 року навчався в Університеті Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, спочатку на педагогіці, потім на історії, здобувши ступінь магістра за обома спеціальностями.

– 1980-ті роки були переломними для Польщі, а для мене це був час, коли я вперше потрапив до української домівки в Любліні, де потягнувся до української літератури. Туди також приходили греко-католицькі семінаристи й співали багато українських пісень. Тому, коли сьогодні є якесь застілля, можу заспівати будь-яку українську пісню, яку я вивчив тоді, під час навчання у Любліні, – зазначив Тадей Карабович. Згадав також, що у 80-ті почалися його поїздки до Ґданська на молодіжні ярмарки та до Кракова, де він познайомився з українською молоддю.

– Ці зустрічі формували мене як молодого українця. І взагалі, на Підляшші тоді стався вибух українського життя. Саме тоді народилося видання «Над Бугом і Нарвою», – розповідав ювіляр.

Але не в підляському журналі з’явилися перші вірші Тадея Карабовича. Дебютував він поетичними творами польською мовою в люблінському виданні «Камена» у 1980-х роках. Українською мовою вірші, переклади, літературні рецензії та публіцистика поета вперше з’явилися в «Нашому слові».

– У мене були вірші, написані від руки на папері, бо машинки не було. А кириличні машинки були в редакції «Нашого слова» у Варшаві. Я приїхав туди й потрапив до літературного редактора Романа Галана. Ми стали друзями. Він сказав мені, щоб я, окрім віршів, почав регулярно писати до тижневика, і з цього почалася моя співпраця з газетою, – згадує поет, який співпрацював із «Нашим словом» з 1986 по 1995 рік.

– Співпраця з тижневиком була для мене найбільшим уроком того, як писати, як взаємодіяти зі словами та відповідати за слова, – сказав Тадей Карабович.

Ювілей поета, котрий вела докторка гуманітарних наук Ольга Кіх-Маслей, став не лише можливістю для рефлексій щодо дитинства, юності письменника, співпраці з тижневиком «Наше слово» та кафедрою української філології в Любліні, знайомства із професором Михайлом Лесівим, але теж нагодою до розмов про контакти з Україною та пройдену літературну дорогу й працю перекладача.

Тадей Карабович написав 16 томів поезії, а також переклав незліченну кількість віршів з польської, української, білоруської, англійської та португальської мов.

– З 2010 року я вивчаю португальську мову для спілкування з українською поетесою, яка живе в Бразилії, Вірою Вовк. Я думав, що мені доведеться поїхати до Бразилії, тому вирішив: мені потрібно знати португальську. Все одно не склалося поїхати, але мова залишилася, – додав ювіляр.

Під час ювілею присутні мали змогу почути поезію Тадея Карабовича у виконанні учнів перемиської «шашкевичівки». Також під час свята було зачитано лист до ювіляра від поетеси Мілі Лучак із Перемишля, яка не змогла бути присутньою на заході. Тим часом серед гостей був Володимир Пилипович, завдяки якому в Перемишлі вийшла друком збірка поезій Тадея Карабовича «Оголені вершини. Розповіді про поетичні території».

Подію організували перемиські відділи Об’єднання українців у Польщі та Українського вчительського товариства у Польщі.

***

Тадей Карабович – поет, перекладач, літературознавець та літературний критик. Належить до Люблінського відділу польських письменників та Національної спілки письменників України. Почесний член Клубу творчої інтелігенції Товариства живих поетів (Бжеґ), член Комісії польсько-українських культурних товариств Польської академії наук – відділення в Любліні.

Належить до Нью-Йоркської групи, де друкуються поезії українською та польською мовами. Разом із дружиною Аліною Карабович вони стали співорганізаторами Музею матеріальної культури Холмщини та Підляшшя просто неба у Ґолі. У 1990 році Тадей Карабович ініціював створення Товариства любителів музею у Ґолі. У 1990-1999 роках був членом редакційної комісії літературного квартальника «Світо-вид», який видавали в Нью-Йорку та Києві Богдан Бойчук і Марія Ревакович. У 2001 році заснував видання літературного щорічника «Український провулок».

У 2008 році нагороджений в Україні орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. А десять років тому під час XXVIII ярмарку у Ґолі його нагородили лицарським хрестом ордена «Відродження» Польщі, який вручає польський президент.

Сьогодні перекладає на польську мову вірші, зокрема молодих українських письменників, які публікує на своїй фейсбук-сторінці. Так він хоче популяризувати українських авторів у Польщі.

Поділитися: