Тетяна Данюченко ■ ПОДІЇ ■ №26, 2020-06-28

17 червня після піврічної перерви відбулося 70-те засідання Спільної комісії уряду і національних та етнічних меншин. Якщо у 2019 році пройшли 4 засідання комісії, то у 2020-му ця зустріч стала першою. З огляду на подвійний ювілей (кругла дата засідання комісії та 15-річчя її існування водночас із прийняттям закону про нацменшини і регіональну мову), захід мав би бути більш парадним, проте через обставини, пов’язані з пандемією, він відбувся у звичайному форматі, хоча і вперше – у будинку Сейму. На засіданні був присутній віцеміністр Міністерства внутрішніх справ і адміністрації (МВСіА) Блажей Побожий, а на початку зустрічі учасники привітали нову членкиню комісії – Галину Травкіну-Сидоренко, представницю російської меншини.

70-та комісія почалася з презентації віцеміністром принципів політики держави щодо нацменшин, в яких загальні речі поєднувалися із поточними справами. Блажей Побожий зазначив, що МВСіА ефективно працює із заявами національних меншин щодо дотацій: вони реалізуються, кошти видаються, рішення приймаються після консультацій з нацменшинами, їхні запити задовольняються. Приємною новиною стало те, що з наступного року зменшується відсоток коштів (т.зв. wkład własny), які мають забезпечити меншинні організації при реалізації проєкту, – з 10 до 5%. Віцеміністр повідомив про появу нової інтернет-системи приймання заявок на дотації. Вони будуть подаватися відтепер в електронній формі (у 2021 році – у змішаній формі: паперова та електронна). Одним із завдань міністерства Блажей Побожий назвав ефективне проведення засідань комісії, а також повідомив про новий спосіб зустрічей у форматі онлайн. Ще він оголосив, що замість запланованої до ювілею конференції буде видана наукова публікація, присвячена 15-літтю дії закону про меншини від 2006 року.

«Bilans otwarcia»

Далі слово взяв співголова комісії д-р Григорій Купріянович, який представив перелік найважливіших питань, які хвилюють національні меншини та потребують вирішення («Bilans otwarcia»). Цей документ складений представниками нацменшин як певний проміжний підсумок 15-річної спільної діяльності з державою. Також він дає новому уряду (що розпочав свою діяльність восени 2019-го) краще розуміння проблематики національних меншин. Треба сказати, що ці питання не були чимось новим, навпаки – розмова точиться навколо них роками – проте й досі часто безрезультатно.

Перший пункт документу стосувався культурного життя меншин. Доповідач наголосив на необхідності створення державної інституції культури нацменшин, бо зараз всі культурні проєкти тримаються на однорічних грантових програмах МВСіА та ентузіазмі громадських активістів, подекуди підтримці місцевого самоврядування. Одним із аргументів з боку держави є відсутність грошей, проте, як зазначають представники нацменшин, інші культурні інституції у цей час повстають, а кошти на інші сфери публічного життя з року в рік збільшуються. Наступним каменем спотикання у роботі меншинних організацій з державними органами є модель їхнього фінансування, яка на даний момент – однорічна, грантова. Вона допомагає реалізувати короткострокові проєкти, натомість зовсім не дає інституційної стабільності та можливості довгострокового планування. Також національні меншини просять збільшити фінансування хоча б до 25 млн злотих, наголошуючи, що останні 12 років воно залишалося на тому самому рівні (14-16 млн злотих), а на 2020-й взагалі було під загрозою зменшення. Через інфляцію, зростання вартості оренди та мінімальної зарплати це не дає шансів на розвиток, і навіть змушує щороку скорочувати реалізацію завдань.

Другою темою до обговорення була освіта. Серед претензій представників національних меншин було зволікання рішень з боку держави щодо представлених нацменшинами постулатів та затверджених державою стратегій розвитку освіти меншин (які роками не реалізовуються, і через реформу освіти стали неактуальними). «Процес розробки триває, а діти у цей час втрачають свою національну ідентифікацію», – зазначив Григорій Купріянович. Занепокоєння викликає і розподілення субвенцій. «Гроші йдуть до органів місцевого самоврядування, але меншини їх не бачать», – підкреслив співголова комісії. Традиційно згадали проблему з відсутністю підручників. Також підняли питання статусу мов нацменшин (через те, що вони не прирівняні до статусу іноземних мов, а результати іспитів з них не беруться до уваги при підрахунку балів – тому учні часто ними не цікавляться і не вчать), підвищення кваліфікації вчителів, а також створення організаційної структури, яка б займалася справами освіти національних меншин.

Наступним колом проблем були: слабка обізнаність більшості населення про національні меншини та популяризація знань про них, нацменшини як заручники відносин між державами, створення урядової програми щодо нацменшин, недостатнє представництво меншин в медіа та органах влади (до нинішнього складу парламенту потрапив депутат лише від німецької меншини, натомість там мала би бути представлена кожна меншина). Розумним рішенням є створення обов’язкових квот для нацменшин, як це реалізовано в інших державах (зокрема, Угорщині). «Знання про меншини дуже невелике серед більшості», – зазначив представник лемків Стефан Дудра. Йому опонував представник з боку уряду Патрик Панасюк, який зауважив, що справа у меншині, яка закривається в собі. «Ні, часто це більшість закривається від меншин», – відповів голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима, навівши як  приклад ситуацію в Перемишлі.

Великий розділ документа віддано організації роботи комісії. Мова йшла про прозорий спосіб та чіткі принципи обрання та відкликання членів комісії, розміщення відкритої інформації про ці процеси, про діяльність та склад комісії, а також створення секретаріату (зараз вся технічна робота покладена на членів комісії з меншин), можливість засідань у форматі онлайн тощо. Стефан Дудра зауважив, що останні дії з відкликанням одного з членів комісії можна назвати скандальними та кулуарними – та особа навіть про це не знала. Після того, як про ситуацію повідомили урядову сторону, особу поінформували. «Але досі невідомий результат процедури відкликання», – поскаржився лемко.

«Історична пам’ять національних меншин може бути іншою, ніж та, що панує в державі, проте ми просимо це розуміти і поважати», – зауважив Григорій Купріянович, переходячи до наступного пункту. Нацменшини звертаються до держави з вимогою вирішувати питання випадків нищення пам’яток та могил. На їхню думку, влада має сприяти зменшенню конфліктів між нацменшинами й іншим населенням Польщі, а також впливати на представників державних інституцій, тому що поведінка деяких офіційних осіб викликає занепокоєння з боку нацменшин. В цьому контексті наведено кілька прикладів, зокрема Петро Тима згадав дії колишнього люблінського воєводи (а зараз депутата) Пшемислава Чарнека, а також відсутність реакції на скандальні висловлювання Чарнека з боку держави.

Серед останнього представники меншин пропонували розглянути як реалізуються положення закону про нацменшини, ювілей якого проходить в цьому році, а також низки документів, що регулюють подібні питання (Рамкова конвенція Ради Європи про захист нацменшин або Європейська карта мов). «Підтримка національної різноманітності держави – це репутація Польщі у світі, це питання нашого існування, існування нашого “я”», – підсумував свій виступ д-р Купріянович.

Нацменшини очікують більшої підтримки від міністерства

Ще одним важливим питанням (яке викликало підвищення рівня емоцій у присутніх) стала діяльність нацменшин у часи пандемії та комунікація з МВCіА. Невідомість ситуації, у якій опинилося суспільство у зв’язку із коронавірусом, плюс недостатня, на думку нацменшин, підтримка з боку МВCіА призвели до хаосу серед цих організацій. Через це нацменшини видали публічну заяву, яка потрапила до омбудсмена та депутатів, які у свою чергу почали офіційно звертатися до міністерства з депутатськими запитами. Ініціативу нацменшин з урядового боку сприйняли з незадоволенням та назвали «контрпродуктивною».

«Якщо мова йде про мою організацію, то, на щастя, я маю прямий контакт до міністерства, – сказав представник німецької меншини Рафал Бартек, – але 95% організацій не мають цих каналів зв’язку». За його словами, люди чекали швидкого зворотного зв’язку і конкретних вказівок або підказок від МВCіА, як їм діяти у цих форс-мажорних обставинах – відміняти, переносити в онлайн, пересувати чи не пересувати в часі заплановані заходи, щось змінювати у проєкті абощо. Як приклад присутні наводили співпрацю з Міністерством культури та Національним центром культури – там чиновники в телефонному режимі ефективно допомагали заявникам з проєктами.

Начальник відділу департаменту національних меншин МВCіА Войцех Качор повідомив, що через пандемію департамент не завжди працював у звичному режимі, але листи із вказівками до організацій надсилалися, а ситуація із заявами про дотації перебуває під контролем. На даний момент підписані 336 договорів з 430 (близько 80%), ще біля 100 чекає на підписання. Деякі організації відмовляються від підписання (12 звернень) – це 3% від усіх запланованих договорів на суму 200 тис злотих (1% від річного бюджету у 16 млн злотих). Представник департаменту зауважив, що зараз у поточному режимі підписуються зміни і додатки у проєктах (30 договорів або 8%) – організації пересувають терміни своїх заходів або переводять їх в онлайн. Принагідно чиновник нагадав, що в договорі можна змінити форму проведення, але не саме завдання.

Як зазначив Войцех Качор, через кілька днів після початку пандемії у Польщі, 17 березня, було вислано електронний лист до всіх організацій з повідомленням про пристосування способів реалізації завдань до існуючої ситуації. Там були вказані всі контакти, які також зазначені і на сайті.

Віцеміністр Блажей Побожий зауважив, що самокритика тут зайва, і він не відчуває вини за діяльність МВСіА, бо 80% умов були підписані, а департамент діяв і перебував у сталому контакті із заявниками. Вихід з публічним зверненням нацменшин він назвав недоречним і даремним. «Не треба хапатися по гармату, якщо можна вхопити телефон», – сказав віцеміністр.

«З нашої точку зору, міністерству не вистачило відкритості, – відповів Григорій Купріянович. – Якщо у першому реченні листа, що ми отримали 17 березня, мова йде про можливість повернення коштів, без інших пропозицій, то всі організації так це і зрозуміли. Перепрошую, але якби була можливість додзвонитися до Вас, то наша публічна заява не з’явилася б».

Григорія Купріяновича підтримала представниця караїмської меншини Маріола Абкович, яка заявила, що лист з міністерства був незрозумілим, і більшість організацій навіть не подумали, що можуть щось змінити в проєктах. Також вона однією з перших змогла результативно вислати документи з електронним підписом, тому дружні організації дзвонили до неї з питанням, як їй вдалося це зробити. Маріола Абкович навела у приклад Міністерство культури, яке пропонує дуже швидку та легку процедуру написання, надсилання та зміни заяв, та просила МВСіА проявляти більше відкритості та гнучкості в комунікації.

Петро Тима згадав про інституційну пам’ять нацменшинних організацій у справі співпраці з МВСіА та колишні помилки міністерства (наприклад, коли у 2017 році були раптово змінені договори, і в результаті 10% коштів на меншини не були використані і повернулися до бюджету). Блажей Побожий підкреслив, що те, що було у 2017 році, не є зоною його відповідальності. За його словами, зараз у МСВіА працюють інші чиновники, а гроші, що залишаться наприкінці року, не повертатимуться до бюджету, а розподіляться на потреби нацменшин у 2020 році.

Ця розмова тривала деякий час у форматі ad vocem, у підсумку Григорій Купріянович зауважив, що кожна сторона залишається при своїй думці.

Окрім цього, на комісії розглядалися питання, пов’язані з освітою (традиційно їх з точки зору свого відомства представляв заступник міністра освіти Мацей Копець), та перепису населення, який проходитиме у 2021 р. (тут звітували представниці Головного статистичного управління, GUS). Наприкінці засідання Петро Тима передав урядовій стороні лист щодо відсутності рішень у справі знищених українських могил, особливо у давньому селі Монастир, та вшанування у Польщі української історичної пам’яті. Особливо перше питання, за його словами, «від 5 років не просунулося у позитивному напрямі ні на міліметр».

Фото з сайту МВСіА

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*