Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №13, 2018-04-01

«Ремонт необхідний для того, щоб пам’ятник чи будинок стояв», – говорить Дарій Малиш, голова Фонду «Надсяння» з Вроцлава. Члени організації хочуть розпочати співпрацю з нащадками українців, яких виселено 1946 та 1947 р. з південно-східних реґіонів Польщі.

В Україні, у Польщі, за океаном…
Фонд «Надсяння» працює з 2012 р. Головний напрямок діяльності організації – це впорядкування і реставрація зруйнованих, опустілих греко-католицьких цвинтарів і православних церков, об’єктів малої сакральної архітектури реґіону Надсяння (зокрема на Любачівщині), а також на Холмщині, Підляшші, Лемківщині та Бойківщині. Ці райони пов’язані між собою спільною долею виселення українських мешканців 1945, 46 та 1947 р. (Операція «Вісла»), а потім і знищення культурного простору, в якому переважало або було вагомою частиною християнство східного обряду.
– Перед нами стоїть тепер завдання: поставити огорожу на цвинтарі в Жукові, – розповідає Дарій Малиш. – Коли люди мають особисте відношення до цвинтаря, коли на кладовищі поховані їхні предки, вони більш схильні приєднатися до його відновлення або підтримати фінансово таку ініціативу.
Голова організації додає, що всі члени фонду працюють на громадських засадах.
– Ми на цьому не заробляємо. На зібрані гроші купуємо необхідні речі для чищення пам’ятників і впорядкування кладовища, – говорить молодий українець. Він зазначає, що, оскільки ніхто із членів фонду не працює професійно з кам’яними пам’ятниками, організація мусить наймати спеціаліста-каменяра, який займається реставрацією. Для проведення ремонту на старих цвинтарях необхідна також згода реставратора архітектурних пам’яток.
– Я знаю, що в Україні проживає багато нащадків колишніх жителів сіл з південно-східної Польщі, у яких залишилися українські кладовища. Проте частина українців, які походять зі Львівщини, Перемищини, Любачівщини та інших реґіонів, мешкають на півночі та заході Польщі, а дехто – навіть за океаном, – перераховує Д. Малиш. Він заохочує цих людей до співпраці:
– Було б добре, якби такі люди з нами зв’язалися. Тоді ми зможемо спільно ініціювати ремонт кладовищ у селах, звідки вони походять.

«Cізіфова праця»
Дарій Малиш займає посаду голови фонду з минулого року. 35-літній українець є сьогодні власником рекламно-маркетингового аґентства. Як він сам зазначає, людині, що добилася певного професійного успіху, «треба включатися теж в інші справи».
– Всі тепер живуть для себе. Такі сьогодні часи. Цвинтарі не є моїм хобі, але я вважаю, що культивувати пам’ять про своє рідне – важливо. Я б хотів, щоб мої діти колись вміли показати і доказати, що їхні корені починаються не у Вроцлаві, а в Заліській Волі та у Ляшкові, звідки виселено моїх дідів, – ділиться думками Д. Малиш. – Багато в кого батьки чи діди походять з сіл, про українську історію яких нині свідчать лише пам’ятники на кладовищах. Тому ці кладовища – це не моя приватна справа, а наша спільна спадщина, яку ми повинні зберегти.
Українець порівнює роботу на цвинтарі з ремонтом хати.
– Я свідомий того, що це трошки «Cізіфова праця». але що ж! Чи тепер усе це має пропасти? – запитує Дарій Малиш. Він розуміє, що за кілька років треба буде знов повернутися на ці ж самі цвинтарі, знову їх впорядкувати і почистити пам’ятники від моху.
– З кладовищами – це трохи як з ремонтом хати, яку через кожні кілька років треба підремонтовувати, відмалювати, у якій треба відновлювати деякі елементи. Якщо це зробиш, то хата стоятиме набагато довше, – говорить Д. Малиш та пригадує, що деякі українські кладовища лишилися без опіки від 1946 або 1947 р.

Проведені роботи
На даний момент проведені фондом роботи на кладовищах великою мірою фінансувала організація та приватні особи. У листопаді 2015 р. завершено будівництво нового паркану греко-католицького кладовища у Лівчі (Підкарпатське воєводство, Любачівський повіт), яке тривало з 2013 р. У ньому брали участь волонтери та члени організації.
Навесні 2014 р. організація провела ремонтні роботи і прибирала греко-католицькі цвинтарі в Регетові й у Сквіртному (Лемківщина). Велику роботу там виконали волонтери Товариства «Маґурич» під керуванням голови організації Шимона Моджеєвського. допомогли у цій ініціативі теж Управління ґміни Устя-Горлицьке, жителі Регетова і Сквіртного та православна парафія у Гладишеві.
У планах членів фонду – проведення другого етапу робіт у Регетові, що полягає у відбудові кам’яної огорожі цвинтаря. Також Фонд «Надсяння» планує відкрити у центрі міста своє бюро, яке мало б приміститися на Головному Ринку у Вроцлаві.
Осіб, які хочуть дізнатися більше про діяльність та плани Фонду «Надсяння», або зацікавлені у співпраці з організацією, просимо зв’язуватися за адресою fundacja-nadsanie@wp.pl

Поділитися: