Валерія Гуржий ■ ВІЙНА ■ №29, 2022-07-17

Коли у країні йде війна, неможливо лишатися осторонь та не замислюватися про хлопців на передовій. Як вони там? Чого вони потребують, і як ти можеш допомогти? Хтось їздить на фронт та привозить військовим все необхідне, хтось дізнається, що потрібно хлопцям, і відкриває збір коштів, хтось допомагає матеріально, хтось – фізично. Адже тільки разом, підтримуючи одне одного, ми зможемо перемогти ворога і зберегти життя українських військових.

Бути непомітними на місцевості військовим допомагають маскувальні сітки та кікімори. Саме їх приходять плести десятки киян щодня, і так триває майже з першого дня повномасштабного вторгнення.

Організацію цієї важливої справи взяв на себе Олексій Собкевич. Так, наразі функціонує чотири локації, куди можуть приходити всі охочі щодня з 10 до 22. Волонтери плетуть сітки та кікімори зі спанбонду – синтетичного матеріалу, який майже не мокне, не вбирає тепло, що є дуже важливим. Адже завдяки цьому він не світиться на тепловізорі, на відміну від більш важких матеріалів.

Антидепресант, що працює

«Ми почали ще на першому тижні війни. У своєму будинку зробили точку, де плели сітки. Тоді я помітив, що це людей помітно заспокоює. Ті, хто приходить плести сітки, кажуть, що це – неймовірний антидепресант, який дійсно працює. Людина переключається на це, постійно вирішує математичні задачі – як правильно сплести, мозок повністю вимикає все, що не стосується сіток», – розповідає Олексій Собкевич.

Він пригадує, що перші сітки робили зі всього, що знайшли у будинку. 

«Потім я познайомився з групою «Мармелад» – це люди, які плетуть сітки з 2014 року, і вони нас навчили, показали, як це правильно робити, дали нам перші матеріали – спанбонд, сітку-основу, ми зробили конструктиви, як у них, і почали плести вже по-людськи. З початку березня ми плетемо саме за цією технологією якісні сітки, що дійсно маскують. Потім ми потоваришували з волонтерською командою «Зграя», яка дуже допомогла. Ми змогли домовитися з власником про приміщення на їхній території, і ми плели там до середини травня. Потім знайшли приміщення на Подолі. У Києві маємо ще одну точку. Також сітки продовжують плести й у моєму будинку. Потім до нас доєдналася дружня організація «Новий Акрополь», яка починала на своєму майданчику з власною командою, а розрослася до того, що у них понад 30 осіб одночасно щодня плетуть кікімори», – додав чоловік.

Так, за день можна повністю підготувати повний комплект для одного військового, який складається зі штанів, куртки, головного убору та чохла на автомат.

«На день ми робимо приблизно п’ять костюмів – над ними працює 40-50 осіб. Різні люди виготовляють різні деталі, потім це все зшивають. Ми вже віддали 104 кікімори і 115 сіток – разом це 4,7 тис. квадратних метрів, тобто дві третини площі футбольного стадіону», – пишається Олексій.

Організатор каже, що на початку повномасштабного вторгнення люди виявляли більше активності.

«До нас приходило і працювало більше охочих – і це при тому, що досвіду було менше і плели повільніше. Зараз ми почали публікувати інформацію в інтернеті, так залучаємо нових людей. А ті, хто був з нами раніше, вже якось відокремилися, стали більше працювати і менше волонтерити. Бачимо, що у них змінився фокус. Звісно, є й протилежні приклади: люди повертаються до Києва з-за кордону чи інших міст і приходять допомагати, і ми їм дуже вдячні», – підсумував Олексій.

Волонтери розповідають, що плетіння сіток і кікімор дійсно заспокоює і дає ресурси у цей непростий час.

«Я три місяці жила за кордоном, тоді я була просто на емоційному дні. Коли вирішила повертатися додому, зрозуміла, що мені не вистачає волонтерства. Я дуже емпатична людина, відчувала себе пригніченою, взагалі не мала ресурсу ні на що, але потім знайшла цю організацію. Тоді зрозуміла, що тут я можу поєднати медитацію та допомогу нашим захисникам. Тільки завдяки їм я змогла повернутися додому. Мені дуже подобається атмосфера, локація і люди. Багатьом своїм подругам розповідаю про це, можливо, ще хтось схоче прийти», – каже волонтерка Єва.

Також я поспілкувалася і з волонтеркою Аліною, яка розповіла: «Побачила повідомлення, що необхідно допомогти, і прийшла. Мені здається, що зараз кожна людина має знайти спосіб допомагати армії. Я не була в Україні з початку війни, повернулася місяць тому і почала ходити сюди».

Доки я розмовляла з волонтерами, вирішила доєднатися до плетіння кікімор. Для цього необхідна сітка-основа, нарізані стрічки зі спанбонду та гачок для в’язання. Виявилося, що фізично це не складно, система плетіння доволі проста: треба зав’язувати стрічки у шаховому порядку і чергувати кольори. Але, щойно береш у руки гачок і зав’язуєш першу стрічку, – відчуваєш себе наче на медитації. Всередині стає спокійно, а на душі – тепло, адже плетіння кікімор є виразом піклування. До того ж, мозок розмірковує про те, щоб були дотримані пропорції, замість того щоб звично непокоїтися. Адже, якщо нав’язати багато стрічок, хлопцям на передовій буде дуже спекотно і важко, а якщо мало, то сітка погано маскуватиме, що дуже небезпечно. До речі, повний комплект важить усього 1,2 кг. 

Тож доки я готувала цей матеріал – вже встигла кілька разів поволонтерити і продовжуватиму це робити й далі. Тільки об’єднавшись, ми зможемо перемогти у війні!

Поділитися: