ЗАПЛУТАНА справа назви місцевості

Павло ЛозаЛЕМКІВСКА СТОРІНКА2010-02-04

{mosimage}

“…вимагаємо повернення історичної назви місцевості (Пантна), утворення адміністративно окремого солецтва (територіальної одиниці) та повернення написів назв місцевостей кирилицею…”
З такими словами звернулися 30 вересня минулого року до війта ґміни в Сеньковій і Ради ґміни колишні жителі села Пантної, виселені 1947 р. в рамках акції “Вісла”, та їхні нащадки. Автори листа (47 колишніх жителів та нащадків 51) заявляють також, що солідаризуються в проханні з теперішніми мешканцями села.

За даними з інтернет- енциклопедії, сьогодні половина мешканців села – це лемки, які повернулися з виселення, а решта – осадники. Виявляється, це не перша ініціатива лемківської громади в справі повернення історичної назви Пантній. Про це згадувалося на сільських зборах вже приблизно два роки тому, як пригадує Зофія Ровенська, секретар ґміни в Сеньковій, і тоді виявилося, що жителі деяких сіл були трішки схвильовані, що хтось від їхнього імені бере слово у справі, “бо як вони цього захочуть, то у відповідний час самі звернуться з подібним проханням”, – додає секретар ґміни.

Закон і добра воля
– Тепер у нас дві справи: повернути історичну назву та створити окрему адміністративну одиницю, – говорить Стефан Гладик, голова Об’єднання лемків у Польщі. – Сьогодні солецтва Пантна немає, а саме село прикріплене до Маластова, як його присілок. Щоб повернути йому історичну назву, треба провести громадські консультації.
Секретар ґміни підтверджує: якщо виявиться, що мешканці зацікавлені зміною назви, тоді будуть проведені з ними консультації, а пізніше справу розгляне Рада ґміни, яка прийме відповідне рішення. Згідно з законом, про що говорить і З. Ровенська, якщо у ґміні свою приналежність до національної чи етнічної меншини декларує менше як 20% населення, то тоді змінити назву можна тільки за дозволом її жителів, однак якщо відсоток більший, тоді вже сама Рада ґміни вирішує введення двомовних таблиць з назвою місцевості. Такий перелік розробляється згідно з останнім переписом населення за 2002 р., а в ґміні Сенькова, у якій знаходиться Пантна, іншу ніж польську національність задекларувало під час останнього перепису 7% населення. Отже тут мусить діяти процедура, під час якої треба провести консультації. Однак, щоб їх провести в Пантній, вона мусить бути адміністративною одиницею – тобто солецтвом. У ґмінному управлінні у Сеньковій не відповіли на запитання редакції, хто відповідальний за виділення адміністративних одиниць на території цієї ґміни. С. Гладика цікавить, чому ґміна не є прихильна до реалізації бажання селян і що їй заважає виділити Пантну як окрему одиницю (якою вона колись була) та чому село (жителі якого в більшості – лемки) приєднали до с. Маластова, яке майже повністю – польське?
Усю справу треба було б почати від відділення Пантної від Маластова, а для цього, як заявляє голова ОЛ, “спершу потрібна добра воля”. Справа відома і самому МВСіА, але, видно, там не зацікавлені розв’язанням проблеми, заявляють лише, що закон про національні та етнічні меншини і реґіональну мову від 2005 р. дає можливість введення двомовних таблиць.
Війт ґміни Малґожата Малух у своєму листі від 3 грудня повідомила Романа Підлипчака (один з авторів листа до війта і Ради ґміни в Сеньковій), що справою напису назви місцевості кирилицею та утворення окремого солецтва будуть займатися на сесії Ради ґміни, а зацікавлені особи (колишні жителі села та їхні нащадки) будуть повідомлені про результати громадських консультацій. Поки що немає відповіді, коли відбудеться засідання ґмінної ради.

Я Михалик з Михаляків…
Питання про зміну назв стосується і прізвищ. Автори листа говорять, що урядовці колишньої Австро- Угорської імперії та територіальні урядовці ІІ Речі Посполитої повсюдно змінювали прізвища їхніх дідів та батьків. У результаті, коли сьогодні колишні жителі Пантної намагаються повернути незаконно конфісковане в них під час депортації майно, спершу мусять довести, що сучасні Глива, Лепак, Михалик, Прибитень, Підлипчак, Габура є нащадками Гліви (Хліви), Хлепака, Михаляка, Пшибицєня, Подліпчака, Хабури тощо. Проблеми виникли й під час зміни внутрішніх паспортів, бо в документах тих людей, які народилися перед 1947 р. у Пантній, позначено, що вони народжені в Маластові. Але чи це згідне з історичною правдою?


У Маластові 31 січня ц. р. відбулися сільські збори, на яких виявилося, що його жителі зацікавлені встановленням у Пантній таблиць із двомовними назвами, і як підтвердила секретар ґміни Сенькова Зофія Ровенська, тепер будуть проведені громадські консультації. На черговому засіданні Ради ґміни Сенькова, яке відбудеться в лютому, буде встановлено термін та формулу проведення таких консультацій. Проте ідею відокремлення Пантної від їхнього села мешканці Маластова на сільських зборах не підтримали. Колишній житель Пантної Василь Глива пригадує, що п’ять років тому така підтримка була, однак тоді, за його словами, проти цього були місцеві польські священики та війт ґміни.
На сьогодні відомо, що село Pętna окремим солецтвом не буде, але можливо, що за рік, коли їхатимуть його мешканці на Йордан, то побачать при в’їзді в село напис кирилицею “Пантна”… (пл)

“Наше слово” №6, 7 лютого 2010 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Лемки

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*