Катерина Семчук ■ УКРАЇНА ■ №13, 2018-04-01

«Повалення режиму»

«Дочекатися виступу президента у Верховній Раді із зверненням до парламенту і в один момент знищити найвище керівництво держави в залі ВР.» Саме такий план готувала нардеп Надія Савченко у змові з уже затриманим Володимиром Рубаном – стверджує генеральний прокурор Юрій Луценко. Він на засідання Комітету з питань регламенту та організації роботи ВРУ оперативні матеріали не приніс, а розповів на словах.

Луценко стверджує, що Надія Савченко вербувала офіцерів Збройних сил України (ЗСУ). Ті й здали її потім правоохоронцям. Наче вона їздила на окуповану територію та перевозила зброю. До її озброєння причетні й ватажки терористичної «Донецької народної республіки» (ДНР). На відео, що представив Юрій Луценко, як доказ, розмовляють Савченко, Рубан, офіцери ЗСУ Березень Г.П. та Лящ С.В., і саме Савченко наполягає на фізичному знищенні влади. Вона малює схему сесійної зали, хоче знищити всіх в один день. А ватажок так званої «ДНР» Захарченко, за словами Савченко, просив її особисто віддати їм Турчинова.
Володимира Рубана, що фігурує на відео, керівника Центру звільнення полонених «Офіцерський корпус», затримали 8 березня, коли він перевозив зброю через лінію розмежування. Він самотужки почав займатися обміном полоненими на Донбасі і вважається близьким до Віктора Медведчука.
Савченко всі закиди прокурора відкидає. Каже, що чудово знала, що за нею стежать. Вона визнала, що дійсно перевозила зброю з «ДНР», проте робила це для того, щоб з неї не вбивали українських військових. За лінію розмежування, за її словами, вона їздила, щоб передавати допомогу українським військовополоненим.
А бойові гранати до парламенту теж ніколи не носила. «Вас всіх лякає, були в мене гранати чи не були. Були гранати в мене, були», – каже, та дістає із сумки фрукти-гранати. Справа у тому, що кілька днів раніше, 15 березня, Надію Савченко вигнали з парламенту через те, що серед парламентарів поширилася плітка, наче вона прийшла до сесійної зали зі зброєю в сумці: двома гранатами і пістолетом.
Після вигнання Савченко заявила журналістам: «Я знаю, що зараз є дуже багато військових, які мене чують і які абсолютно погоджуються з точкою зору, що військовий переворот в Україні ­ це досить очікувана і, напевне, досить правильна подія».
Тож 22 березня, після позбавлення депутатського мандату, із зіркою Героя України, яку Савченко продемонструвала в сесійній залі, вона вийшла з парламенту сама, без супроводу. Від коментарів для преси відмовилася. В СБУ Савченко провела ніч, чекаючи суду, який мав обрати їй запобіжний захід. Вона відкинула звинувачення на свою адресу і оголосила голодування.

Зірка «Героя України»
Варто нагадати історію сходу Надії Савченко на постамент. Вона – професійна військова льотчиця, яка пішла на Донбас добровольцем навесні 2014 р. Там Савченко потрапила в полон і майже два роки провела у російській в’язниці. Під час перебування в Росії вона стала народною депутаткою України, адже партія «Батьківщина» зробила її першим номером свого виборчого списку восени 2014 р. Її повернули до України у травні 2016 р., а президент Порошенко надав їй звання «Герой України».
Згодом після повернення через скандальні заяви щодо Донбасу парламентська група «Батьківщина» виключила Надію Савченко зі своєї фракції.
Перед тим, як ВР ухвалила дозвіл на арешт Надії, представник «Батьківщини» Сергій Соболєв, підтримуючи прокурора, заявив, що «це була одна з найкращих операцій наших спецслужб».
«Ми винні в тому, що ми її підтримували просто як людину, ніхто з нас її не заводив у політику. І я шкодую, що тут нема Юлії Володимирівни, яка б сказала, хто змусив включити її у список», – також під час виступу з трибуни парламенту заявив нардеп від «Батьківщини» Олександр Бригінець.

Від народної улюблениці до терористки – один крок
В одному треба віддати належне Надії Савченко – це те, що вона від початку до останнього залишалася собою. Різка, емоційна, епатажна і твердолоба. Про те, що вона була такою і до здобуття слави, можна помітити ще з її репутації військової, та відеоматеріалів з Революції гідності. Сама ж історія, як Савченко потрапила в російський полон, свідчить про її характер.
Справа в тому, що якості Н. Савченко на відстані за ґратами у Москві, а саме «незламність, різкість і жертовність, сила духу», були «героїчними» саме у тій ситуації. Її різкі висловлювання про Путіна в суді мали підтримку й за Атлантичним океаном, а голодування спонукали виходити на протести прихильників і в Парижі, і в Мадриді та інших західних столицях, де живуть українські еміґранти.
Українське суспільство хоче бачити так званих героїв на чолі української держави, будучи в переконанні, що така людина поведе Україну в найкращому напрямку. Українці голосують за особистості, а не політичні програми, із синдромом «потреби переродження гетьмана».
Симптоматичністю українського суспільства, яке, безумовно, підтримувала українська діаспора у всьому світі, є те, що йому потрібні герої. Прикладами таких героїв, які потрапили в політику були козак Михайло Гаврилюк, співак Святослав Вакарчук та льотчиця Надія Савченко. ■

Поділитися: