Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №37, 2022-09-11

Тетяна Ревенко зі Спілки «Два крила» про День Незалежності України в Ольштині та діяльність і пріоритети організації. 

Відволіктися від важкої дійсності, показати свою присутність чи щось інше – якою нагодою для вас став День Незалежності України?

Тетяна Ревенко: У «Двох крилах» ми об’єднали різних жінок. Людина, коли їй важко, шукає якогось ресурсу і основ, іноді – в звичайних справах. Єднання в культурній площині стало для нас терапевтичним. Ми не планували великого свята, а просто хотіли презентувати те, що нам вдалося зробити за два місяці, і показати, як нас багато. Ми хотіли також запевнити, що ми не здаємося, що ми разом і ми сильні. Що попри все, наші діти посміхаються, і ми тішимося цьому. Життя не можна поставити на паузу, бо, попри біль, воно все одно триває. День Незалежності – це, в моєму розумінні, день народження. Його не можна відкласти, якщо ти захворів або якщо тебе побили вороги. Доки ти живий, твій день народження завжди настане. Доки Україна жива, буде її День Незалежності, де б ми не перебували. 

Як вам вдалося зібрати так багато виконавців? 

Вони самі прагнули виступити. Мені взагалі не доводилося їх умовляти. Більше того, в підсумку, ми не знали, куди їх додавати. Це тому, що люди шукають можливості проявити себе, знайти однодумців та заспокоїтися. Тут зібралися біженці, які приїхали через війну, багато з них тяжко працюють, і не за своєю спеціальністю. Звісно, вони шукають можливості самореалізації. Всі артисти на святі – це волонтери. 

Крім виступу на сцені, ви запропонували багато інших розваг: різні стенди, виставки, розфарбовування обличчя тощо…  

Це просто магія, і це свідчить, як багато нас приїхало. Ми відрізняємося від тих людей, які прибули раніше просто за кращим життям. Нас до цього змусили, ми не мали виходу, і нам треба було тут виживати та триматися за щось. Триматися одне за одного. Пам’ятаю, що першого тижня я ходила містом і шукала: де мої люди, що робити? І так є досі – ми шукаємо своїх людей, бо коли ми разом, то нам легше. Тоді твориться такий світ, в якому забуваєш, що ти не в Україні. 

Які ваші плани на майбутнє?

Нам дуже потрібне організоване дозвілля і позакласні зайняття для дітей. Це те, що необхідно зробити вже з вересня. Зараз шукаємо можливості і підтримки у цьому. Ми плануємо переговори з місцевою владою. Поки що нам вдалося провести у Ольштині літній табір для дітей. Ми б хотіли створити групу подовженого дня для школярів, щоб вони там робили уроки онлайн з українськими школами. Люди не готові відмовитися від нашої освіти, бо вона якісна і доступна для наших дітей. Але тягнути дві освіти, коли дитина вже пішла в польський клас, дуже складно. Для мам, які тут без чоловіків, це важко також в організаційному плані, тому хочемо їм допомагати. Мусимо також продовжувати культурні зустрічі для дітей та жінок. Щойно ми познайомилися з представниками місцевої української меншини – і, може, разом будемо щось думати. Не менш важливо, що поляки нас дуже підтримують. Я певна, що спільно ми зможемо зробити багато корисних і цікавих справ. 

Поділитися:

Категорії : Події

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*