Згорнулась життєва книга бл.п. Івана Вальницького, нар. у Новому Люблинці, на Любачівщині. Його виселено разом з батьками й найближчою родиною у 1947р. в околиці Валча. З 1963 р. проживав у Валчі.

Помандрував пок. Іван у Небесний Люблинець 3.12.2022 р. на зустріч з рідними, з дружиною й односельчанами. У його грудях горіла душа щирого та свідомого патріота. У місцевій громаді брав активну участь у заходах, організованих як Об’єднанням, так і Церквою. Був членом церковного хору та гуртів «Черемха» й «Chabry». Коли була потреба, допомагав священникам.

Улита Батьками любов до всього, що рідне, ніколи не дозволяла Йому забувати про Малу.

Батьківщину, де пустив коріння, яке обірвала зловісна акція «Вісла». Він доводив це, регулярно відвідуючи рідні землі з кінця 80-х рр., аж поки дозволяло здоров’я. З ними ж бо відчував тісний зв’язок та до них тягнула Його невидима нитка любові й ностальгії.

Учасник краєзнавчих екскурсій в Україну. У Його оселі належне місце, крім молитовника та книги про Новий і Старий Люблинець, мали газети «Наше Слово» й «Благовіст». Жив проблемами громади й подіями в Україні, за якими пильно стежив.

Вічна Йому пам’ять!

Щиро дякуємо всім, хто разом з нами проводжав у останню путь нашого Батька, Дідуся й Брата. Дякуємо за молитовну підтримку, і теплі слова співчуття.

Висловлюємо також щирі слова подяки священикам за звершення похоронних богослужінь — о. митрату Богданові Галушці, о. Богданові Вінницькому (делегатові від владики Браяна Байди, єпарха Торонто й Східної Канади) й о. пароху Павлові Почекайлу, церковному хорові за молитовний спів, п. Михайлові за прислуговування, п. Наталії за опіку над Покійним та готовність служити на кожен заклик.

Оповиті скорботним болем сини – o. Зенон і Володимир – та сестра Дарія з родинами.

Поділитися: