Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №17, 2023-04-30

Нещодавно в Польщі перебувала делегація Комітету експертів Ради Європи Європейської хартії регіональних мов або мов меншин. Вони зустрілися з представниками меншинних громад, зокрема української. 

Візит експертів мав на меті перевірити, як польський уряд виконує положення Хартії. Крім зустрічей з меншинами, відбувалися зустрічі з державною стороною, та було проведено аналіз інформації, занесеної до офіційних державних звітів. Пізніше комітет представить свою оцінку в Раді Європи, й саме тоді можуть бути прийняті певні рішення. 

Українську сторону на зустрічі представляли голова Об’єднання українців у Польщі Мирослав Скірка, директорка української школи в Бартошицях і методистка з української мови Любомира Тхір та представник Союзу українців Підляшшя, журналіст Юрій Місіюк.  

Мирослав Скірка нагадує, що цей звіт польський уряд складає кожні два роки та зазначає: «Ми розповіли експертам про актуальну ситуацію щодо української громади, а особливо про політику польської держави стосовно збереження української мови». Він зауважив також, що експерти цікавилися ставленням суспільства до українців і української мови у зв’язку з війною і тим, як змінилися відносини. «Ми відзначали, що українська мова сьогодні з’являється скрізь у польському публічному просторі, але система польської освіти майже не пристосувалася до допомоги українським дітям щодо збереження рідної мови», – зазначив Мирослав Скірка. Водночас він зауважив, що, хоча це й важлива проблема, вона прямо не стосується української нацменшини, а біженців. 

Було обговорено також питання українських шкіл та кількості учнів. Українська сторона наголосила, що кошти, виділені на фінансування цих закладів, часом використовують не за призначенням. «Згідно з положенням їх виділяють на меншинну освіту, а фактично самоврядні органи, які отримують ці кошти, використовують їх на погашення своїх потреб. У звітах, на жаль, позначено, що кошти повністю було використано на потреби нацменшин», – уточнює Мирослав Скірка. За його словами, поки цей механізм не зміниться, важко говорити про реальну підтримку держави щодо збереження меншинних мов. Тим часом голова ОУП погоджується, що такі зустрічі, хоча й мають сигнальний характер, не можуть принести реальних змін. Більшість проблем, про які цього разу говорили представники української громади, поставали й під час минулих візитів європейських експертів. «На жаль, бачимо, що наші зауваження не перетворюються на реальні зміни, факти й конкретні дії», – уточнює Мирослав Скірка. На його думку, проблемою є те, що польська сторона в більшості випадків не готова до діалогу, тримається обраної для себе інтерпретації законів і закривається від будь-яких аргументів. «Ми відчуваємо, що немає політичної волі до розв’язання проблем», – підсумовує голова Об’єднання. 

Про проблеми з фінансуванням української освіти говорила й Любомира Тхір. Вона звернула увагу на тривалу відсутність підручників і представила постулати Конгресу української освіти, який відбувся в жовтні 2022 року. Любомира Тхір відзначала, що українські школи й пункти навчання української мови мають величезне значення для збереження мови серед наступних молодих поколінь. До того ж важливими є не лише шкільні предмети – українська мова, історія чи географія. Неоціненну роль у приверненні уваги до української мови відіграють також додаткові мистецькі заняття. Учителі української мови часто організовують їх на волонтерських засадах. Самоврядування рідко виділяє на них додаткові години й фінанси, хоча освітнє законодавство це дозволяє. Отже, багато залежить просто від доброї волі та розуміння місцевою владою ситуації національних меншин. Якщо немає розуміння, то вчителю важко розраховувати на допомогу в закупівлі дидактичних матеріалів. У багатьох випадках вчителі купують книги, підручники, карти тощо самостійно або шукають спонсорів. Ще одна проблема полягає в тому, що самоврядування з огляду на відсутність коштів не хоче створювати садочків, в яких представники меншин, часто вперше, мали б контакт з рідною мовою. «У цій сфері не можна говорити про багато здобутків, а радше про рішучість окремих українських громад, які, долаючи адміністративні перешкоди, організовують навчання мовою меншини для наймолодших представників українства», – зазначила Любомира Тхір. 

Тим часом Юрій Місіюк зауважив, що основною освітньою проблемою на Підляшші є недостатнє бажання батьків віддавати дітей на заняття з української мови. Попри це пункт навчання української мови в Білостоці, який зараз нараховує близько 40 учнів, протягом років функціонує досить успішно. Позитивною є також ситуація в садочку «Лісова поляна» в Більську-Підляському, де 90% дітей вивчає українську мову. Він зауважив також, що особливістю регіону є те, що в селах використовують місцеві говірки. «Щодо ЗМІ, я, як автор українських передач, не бачу проблем із втручанням чи якимись формами цензури», – зауважив Юрій Місіюк. Водночас на зустрічі з експертами він повідомив про зникнення української передачі на хвилях приватного православного радіо «Ортодоксія». Проблемою була відсутність коштів на трансляцію. Юрій Місіюк наголошує, що такий документ, як Хартія, потрібний, оскільки також бере під захист мови тих спільнот, які становлять 1 чи 2 відсотки від загального населення держави. 

Поділитися: