Наталя Кравчук ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ 2010-02-19
{mosimage}
“Рідна мова”, квартальник Українського вчительського товариства, № 11/2009 – 134 с., № 12/2009 – 137 с., видавець – Об’єднання українців у Польщі.
Цей освітній журнал, що виходить як квартальне видання, уже добре загостив на столах вчителів і тих батьків, яким небайдужа справа навчання дітей рідної мови. І справді: в наших руках уже 11 і 12 номери цього часопису, і то удвічі більші об’ємом від першого з 2001 року, який поради, пов’язані зі школою, розгорнув на 72 сторінках.
Тоді-то редакційна колеґія поставила собі за мету друкувати статті про історію українського шкільництва у Польщі, матеріали з психології та соціології, а також інформації про стан навчання в школах і пунктах даного року.
Глянувши на поодинокі випуски, одне треба ствердити – головному редакторові Маркові Сирнику та редколеґії (переважно це члени Українського вчительського товариства, вчителі-практики) не забракло цілеспрямованого стремління, амбіцій пошуків авторів, щоб журнал був багатим на зміст, щоб кожен наставник – від початкової школи по середню – знайшов корисні поради для реалізації складної шкільної програми, але й вказівки, як зрозуміти адміністративні розпорядження відносно заснування пункту навчання української мови.
В одинадцятому числі журналу поміщено вже традиційні розділи: мова і література, психологія, історія, закони, статистика, методика і матеріали, рецензії та різне. У першому розділі слід звернути увагу на ритм поетичної активності Шевченка, який доказують вчені з Донецька – Леся Оліфіренко та Максим Нецветов. Тут вони наводять переконливі дослідження, що психічна діяльність людини досить сильно залежить від періодичних фізичних явищ, пов’язаних з циклами сонячної активності. Творчість нашого генія поділено на кожен рік у період від 1837 до 1861 р. Для прикладу, із засланням Шевченка дослідники пов’язують другий період його творчості (тоді він написав понад 70 віршів) – тобто близько третину з усієї спадщини поета, що пов’язане з максимальним рівнем сонячної активності, обрахованої у числах Вольфа W. Отже, на психічний стан та інтелектуальну потужність поета мали вплив не лише соціальні обумовлення, але й геліо та геофізичні чинники.
Кількісний стан українського шкільництва та його тенденції дуже точно опрацював М. Сирник – чи не єдиний оупівський діяч, що прискіпливо, з великою рішучістю займається освітянськими питаннями українців. Вказує він на тривожні показники кількості учнів в українських школах і пунктах навчання. Хоч у цьому є й промінчик надії, бо в лігницькій школі на 4 від сотки більше дітей, а на Підляшші аж 50 відсотків прибуло учнів при загальній кількості, яка в українських пунктах зменшилася на 31 відсоток. Варто це зіставлення прочитати і задуматись над тим, як виглядатиме майбутнє українства у Польщі.
Гідний уваги є теж історичний нарис про українську школу в Ґурові-Ілавецькому. Для вчителів в журналі поміщено ряд інсценізацій, необхідних для урізноманітнення уроку та присвоєння учнями знань. Цікаві вікторини та дитячі гри – це теж надзвичайний матеріал для вчителів та батьків.
12 номер журналу за 2009 рік за своєю структурою відмінний від попередніх. Тут, як зауважує головний редактор, виникла потреба надрукувати ескіз про конфлікти та їхню психологію. Задум взявся з нашого недалекого минулого (непорозуміння в лігницькій та ґурово- ілавецькій школах), яке відбилося неґативно на стані шкільництва. Роман Подлесний з Києва, кваліфікуючи конфлікти, підкреслює, що чимало дослідників схильні вважати, що існування суспільства без конфліктів неможливе, оскільки конфлікт є невід’ємною частиною буття людей, джерелом змін, що відбуваються в суспільстві. Отже конфлікт може нести і позитивні наслідки… Здається, що наші школи, попри травму, з того конфлікту вийшли зміцненими.
Далі редактор зауважує, що оскільки 78 відсотків українських дітей вивчають рідну мову в міжшкільних групах навчання, то вчителям треба допомогти. Для цього в згаданому числі поміщено цікаві вказівки подачі матеріалу з математики (у виді інсценізації), мови та дитячих дійств – різдвяного вертепу і весняних гаївок.
У журналі поміщено також освітянські інформації про науку іноземців у Польщі, розпорядження міністерства освіти та програму навчання української мови в гімназії.
Часопис “Рідна мова” вартісний ще й тим, що тут зразково – як під стилістичним, так і коректорським оглядом – опрацьовано матеріали. Хоча, з другого боку, це й зрозуміле, бо надруковані тексти переважно походять від науковців з України. На жаль, українська громада не проявляє більшої активності (поза окремими особами), щоб займатися українським шкільництвом у Польщі, аналізувати його та давати поради.
Попри те, теперішній видавець – ОУП, може бути гордим від такої візитки, яку солідно підготовляють члени УВТ. Маю тільки запитання, яким шляхом розповсюджується журнал, бо в ньому ніде про це не можна прочитати
“Наше слово” №8, 21 лютого 2010 року {moscomment}
