Григорій Купріянович, член Спільної комісії уряду і національних та етнічних меншин ■ ПОГЛЯДИ ■ №37, 2016-09-11
З п е р с п е к т и в и С п і л ь н о ї к о м і с і ї. . . (14)
Події, які відбулися протягом останніх місяців щодо української громади в Польщі, викликали занепокоєння українців – громадян Польщі. Адже відчутним стало погіршення атмосфери довкола української меншини, сталися безпрецедентні події, які, здавалося ще недавно, не будуть вже досвідом чергових поколінь українців у Польщі. Серед громади, зокрема там, де українці менш численні або менш присутні в публічному житті, знову почало наростати побоювання відкрито заявляти про свою національну приналежність. Виникають ускладнення при організуванні українських заходів. У такій ситуації природним було те, що представники української меншини у Спільній комісії уряду і національних та етнічних меншин на початку липня ц.р. звернулися до співголів Спільної комісії з проханням про скликання надзвичайного засідання цього органу відносно ситуації української меншини. І хоч минули вже два місяці, таке засідання, на жаль, досі не відбулося і немає жодної інформації про долю нашого звернення у цій справі…
Для чого існує Спільна комісія?
Варто нагадати, що Спільна комісія уряду і національних та етнічних меншин є рекомендацiйно-дорадчим oрганом прем’єр-міністра Польщі. За записами польського закону про нацiональнi та етнiчнi меншини від 6 сiчня 2005 р., завданням цього органу є, зокрема, «вираження погляду в питаннях реалiзацiї прав та потреб меншин, у тому оцінка способу реалiзацiї цих прав, а також формулювання пропозицiй щодо дiй, спрямованих на забезпечення реалiзацiї прав та потреб меншини» (ст. 23 закону).
Відтак здається природним, що в ситуації, яка, в нашій оцінці, як представників однієї з меншин, є нестандартною і неґативно впливає на реалiзацiю прав і потреб української меншин в Польщі, ми звернулися про проведення засідання органу, який утворено саме для того, щоб меншини могли там висловлювати свою позицію, та побоювання. Тим більш дивно, що таке засідання не лише не відбулося, але й нема жодної реакції урядової сторони на наше звернення у справі його скликання.
Лист у справі засідання
Нагадаймо історію цього досі не проведеного засідання. Почалося все від цього, що 3 липня 2016 р. ми, тобто Петро Тима та Григорій Купріянович, як члени Спільної комісії уряду звернулися з листом до співголів Спільної комісії уряду і національних та етнічних меншин – Себастіана Хвалека (від уряду) та Рафала Бартека (від меншин), який починався словами: «У зв’язку з ескалацією ворожих дій по відношенню до української меншини в Польщі звертаємося з внеском про скликання у найкоротший час надзвичайного засідання Спільної комісії уряду і національних та етнічних меншин». Лист подано до Міністерстві внутрішніх справ та адміністрації 4 липня.
Внесок співголови меншин
Варто зазначити, що наш внесок про скликання надзвичайного, додаткового засідання Спільної комісії підтримали представники інших меншин у Спільній комісії. Вже наступного дня, 5 липня 2016 р., відгукуючись на наш лист, співголова Спільної комісії з боку меншин Р. Бартек звернувся до співголови Спільної комісії від уряду С. Хвалека з офіційним внеском «Про скликання додаткового засідання Спільної комісії у можливо найкоротшому часі». Це дуже важливий юридичний факт, оскільки за законом (ст. 28) засідання Спільної комісії уряду і національних та етнічних меншин скликає спiвголова Cпiльної комісії з урядового боку «з власної iнiцiативи або нa вимогу спiвголови, який є представником меншини». Відтак саме внесок (вимога) співголови Спільної комісії від меншин є достатньою умовою, щоб засідання було скликане.
Брак реакції урядової сторони
Хоч минуло вже два місяці і від нашого звернення про надзвичайне засідання, і від внеску в цій справі співголови від меншин Р. Бартека, жодної відповіді від співголови Cпiльної комісії з урядового боку С. Хвалека ми не дістали. Спроби дізнатися про рішення в секретаріаті міністра в телефонній розмові також закінчилися невдачею. У такій ситуації 5 серпня я скерував черговий лист до голови Cпiльної комісії з урядового боку С. Хвалека з проханням «про термінове вказання терміну додаткового надзвичайного засідання Спільної комісії». І на цей лист відповіді досі нема…
А може і певною мірою є, оскільки члени Спільної комісії 12 серпня дістали запрошення на LVI засідання Спільної комісії, призначене на 14 вересня, тобто в терміні, передбаченому у затвердженому ще наприкінці минулого року графіку праці комісії. У програмі цього засідання немає пункту, що відноситься до питань, у справі яких ми ще 3 липня просили про скликання додаткового надзвичайного засідання…
Як це все оцінити?
Перше: вся ситуація – це явне іґнорування меншинної частини Спільної комісії співголовою з боку уряду. Брак відповіді на офіційні листи є не лише недотриманням норм елеґантності у взаємовідносинах, а просто порушенням діючих законів, які зобов’язують державні органи відповідати на листи громадян. Друге: порушено Закон про нацменшини, який однозначно говорить про те, що в ситуації, коли спiвголова Cпiльної комісії з боку меншин звертається з внеском про скликання засідання, тоді спiвголова Cпiльної комісії з урядового боку просто скликає таке засідання. Тим більше, не передбачена законом ситуація, коли спiвголова Cпiльної комісії з урядового боку іґнорує внесок спiвголови Cпiльної комісії з боку меншин. Третє: факт не включення у програму засідання комісії, яке відбудеться за графіком, теми, яку ми пропонуємо на додаткове, надзвичайне засідання, важко не сприймати як маніфестаційне іґнорування урядовою стороною позиції меншини та нашого занепокоєння ситуацією, яка склалася довкола української громади. ■
