Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №4, 2016-01-24
Чи відібрання державної нагороди в українського лідера та узалежнення державних дотацій від погляду на польсько-українське минуле стануть черговим мірилом демократії в Польщі? Ці справи стали продовженням системного знецінювання українства над Віслою.
Нову владу тестує радикальний політик Роберт Вінницький та кресові середовища. Проблема фокусується навколо Об’єднання українців у Польщі (ОУП) та його голови Петра Тими.
У серпні 2015 р. кресов’яни звернулися до новообраного президента Анджея Дуди з проханням відібрати П. Тимі надану президентом Броніславом Коморовським державну нагороду «Кавалерський хрест відродження Польщі». Багато що про ініціативу та її авторів говорить інсинуація в офіційному документі про те, що відзначення надано з «ярмом на психіці» після програних Б. Коморовським виборів. З іншого боку, цікаво, чи така інтерпретація не становить зневаження президентського поста, гідність якого повинно захищати право, незалежно від того, хто в даному моменті виконує цю функцію.
У кресові серця 5 січня 2016 р. влилася «радість та сподівання». Про такі почуття, зокрема, писав на своїй інтернет-сторінці кс. Тадеуш Ісакович-Залеський. З канцелярії президента А. Дуди вони отримали листа, в якому говориться про те, що справа відібрання нагороди «зараз очікує на оцінку Капітули Хреста відродження Польщі». Вістку передрукували кілька польських видань, тому можна говорити про певен успіх ініціаторів – фальшиву сенсаційність. На жаль, ніхто не поцікавився подробицями справи, в тому числі обґрунтованості звинувачень проти П. Тими.
Формальних підстав для відібрання нагороди є дві. Ствердження, що її призначено на основі введення в обману або тоді, коли удостоєний скоїв якісь вчинки, негідні такого звання. Кресов’яни зосереджуються на другій обставині. В їх оптиці П. Тима – це «волинський брехун», який публічно заперечує геноцид поляків на Волині, ґлорифікує українських злочинців тощо. Вони також переконують, що це людина, яка приносить реальні шкоди в польсько-українських відносинах. Ідентичним засобом арґументів скористався Р. Вінницький у своїй інтерпеляції з кінця минулого року. Він, зокрема, запитує міністра внутрішніх справ та адміністрації, чи той планує узалежнити фінансування ініціатив ОУП від становища щодо «питання бандерівського геноциду на Кресах». Неупереджений спостерігач в обох ініціативах відразу повинен побачити маніпуляцію і брехню. Тому рішення представників найвищої влади матиме серйозне значення. Воно або підсилить пропаґанду про антипольські настрої українців над Віслою, або її заперечить. Дії за другим сценарієм остільки простіші, що йому сприяють факти. ОУП від початку свого існування багато зусиль вклало саме у польсько-українське примирення, не обминаючи таких важких питань, як Волинська трагедія. Вже у зверненні «До польської громадськості» І З’їзду ОУП 1990 р. написано: «У нашому минулому було багато конфліктів, взаємно незгідних рацій і кривд. Драматичною тінню на наші взаємини лягли події з періоду польсько-української війни 1918–1919 років, міжвоєнного періоду, а також періоду ІІ Світової війни. І тому від імені нашої громадськості, яка в їх результаті пережила важкі випробування, висловлюємося за повне вияснення причин і перебігу цих подій, висвітлення правди про них з обох сторін».
Від початку оце «з обох сторін» для кресов’ян становило проблему і, як вказують останні ініціативи, залишається нею до сьогодні. Ці середовища в партнерстві з ОУП свого часу проводили важливі для фахового пізнання минулого історичні конференції «Важкі питання». Згодом довели до їх припинення, оскільки публічно почали схвалювати депортацію українців у рамках Акції «Вісла». Як видно, взаємна вразливість становить щось неосяжне для кресових кіл. У свою чергу, нестерпно легко вони знаходять в українській громаді «націоналістів», публічних пропаґаторів тоталітарних систем та розсіювачів міжнаціональної ненависті. Посилаючись на такі категорії кримінального кодексу, вони домагалися делеґалізації ОУП, заборонення Фестивалю української культури в Перемишлі, втручання правових органів у функціонування української школи в Ґурові-Ілавецькому тощо. Проте Об’єднанню українців набагато легше, ніж радикалізм, доказати відкритість. Наприклад, головна рада ОУП 2013 р. прийняла постанову у справі Волинської трагедії, у якій говориться: «У 70-у річницю антипольської акції українських збройних формувань на Волині, у результаті якої загинули десятки тисяч людей, віддаємо честь загиблим, а їх сім’ям висловлюємо наше співчуття та людську солідарність». Лідери організації були серед ініціаторів та учасників спільного вшанування жертв у символічному для трагедії поляків Порицьку та українців – Сагрині. У контексті звинувачень заперечування трагедії варто пригадати слова П. Тими зі статті в публікації «Поєднання через важку пам’ять. Волинь 1943»: «Коли говориться про проблему діалогу, українці з Польщі мусять визнати: на Волині з українських рук гинули численні, дуже часто невинні поляки».
Кресові середовища «болить» те, що лідер ОУП не хоче публічно назвати Волинську трагедію «геноцидом». Але чи готові вони погодитися на таке, оправдане за певними ознаками, визнання щодо Акції «Вісла»? Може, краще дозволити попрацювати на цій ниві історикам, які з українського боку, мабуть, ще довго не зможуть користуватись у своїй роботі таким розміром державної підтримки, яку мають їхні польські колеґи. Саме про вирівнювання базових позицій та постійну потребу досліджень у ширшому контексті польсько-українського протистояння говорять багато експертів, також голова ОУП.
До чого ведуть спрощення, дуже промовисто показала два роки тому програма «Так чи Ні» в телебаченні Polsat News, гостями якої були саме П. Тима та Р. Вінницький. Темою програми було зростання націоналістичних настроїв в Україні і їх значення для польсько-українських відносин. У вступному репортажі презентовано, зокрема, фотографію теперішнього прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка з простягнутою вперед рукою. Ведуча однозначно оцінила це як фашистське поздоровлення: «Бачимо як „гайлює” собі свобідно», – ствердила і попросила прокоментувати українського гостя. Тима ситуацію назвав абсурдною, вирваною з контексту і невірогідною по відношенню до А. Яценюка. Ведуча знову наголосила на однозначності. У багатьох глядачів могло скластися враження, що лідер ОУП не хоче засудити промовистого доказу радикалізації українських політичних кіл. Якою є правда, може переконатись сьогодні кожен. Вистачить пошукати доступних в Інтернеті відеозаписів з акції «Вставай, Україно!», яку 2013 р. проводила в різних містах українська опозиція. Тоді вони вимагали відставки Віктора Януковича і повернення на демократичний курс. Фотографію зроблено під час віча у Харкові, де на даху автобуса промовляли Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок та Віталій Кличко. Скористатись такою особливою сценою їм довелося тому, що влада всіма способами намагалась зірвати цю акцію. Яценюк у своєму слові говорив багато про демократичні цінності, потребу європейської інтеґрації, право людей на гідність чи злочини тодішньої влади, особливо президента. При тому багато перераховував та енергійно жестикулював. Зупиняючи відео у багатьох моментах цієї промови дійсно можна досягти ефект «гайлювання». Найкраще виходить тоді, коли всі три політики прощаються з людьми і на кілька секунд їх рука залишається простягнутою.
За ідентичною маніпуляційною схемою в цій дискусії, звужуючи контексти, добираючи лише певні факти, Р. Вінницький намагався довести, що відповідальність за трагедію воєнної доби – це кривава пляма лише на українському сумлінні.
Ми через деякий час переконаємось, чи такий погляд на польсько-українське минуле презентують польський президент та один з міністрів, але вже можемо проголосити акцію «Розшук». У її рамках шукаємо свідків публічного перепрошення з боку Polsat News за справу А. Яценюка. І ще одне – формула заголовка цього матеріалу запозичена в ініціаторів відібрання ордена в П. Тими. Йдеться одночасно про стверджувальне речення, бажаний результат і знак запитання, що демонструє все ж непередбачуваність остаточного ходу справи. У кресовому ориґіналі повідомлення заголовок звучить: «„Kłamсa Wołyński” Piotr Tyma pozbawiony Krzyża Kawalerskiego Orderu Odrodzenia Polski?» ■
