Григорій Сподарик ■ ГРОМАДА ■ №29, 2013-07-21
Хроніка діалогу
На початку липня 148 українських депутатів від Партії реґіонів та комуністів звернулися до керівництва Сейму Польщі з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом польського народу, скоєним ОУН та УПА. В документі, зокрема, написано: «Просимо вас, депутатів Сейму Республіки Польщі, підтримати рішення Сенату РП, визнати Волинську різанину ОУН та УПА геноцидом стосовно польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів».
Ініціатива особливо порадувала радикальні кола в Польщі, серед них представників кресових середовищ. Одного з підписантів документа, депутата Партії реґіонів Вадима Колесніченка, 10 липня у Варшаві вони не лише відзначили «Хрестом пам’яті жертв геноциду ОУН та УПА», але й представляли як справжнього друга Польщі. Кресов’янам, очевидно, не перешкоджає те, що відносини з сусідом вони хочуть будувати, спираючись на особу, яка бореться проти української мови (Колесніченко був автором закону про надання російській статусу державної мови) та не визнає Голодомору в Україні геноцидом.
На тому, чого не помічають польські праві сили у зверненні «українських друзів», наголос роблять спостерігачі польсько-українських відносин. Зокрема, Мирослав Чех у щоденнику «Gazeta Wyborcza» в тексті «Волинська гра» переконує, що українська правляча команда використовує минуле як зручну складову для політичної гри зі своїми виборцями та сусідніми країнами. «Перед президентськими виборами 2015 р. провладний табір хоче поділити виборців на „фашистів” у Західній Україні (меншина) та антифашистів з решти реґіонів держави (значна більшість). Актуальній владі залежить на тому, щоб контркандидатом президента Віктора Януковича в другому турі виборів був лідер націоналістичної „Свободи” Олег Тягнибок. І на тому, щоб спір стосувався минулого, а не оцінки правлячої команди», – пише М. Чех. Крім того, автор висловлює переконання, що «геноцидною ініціативою» частина українських депутатів прагне знищити «польськими руками» результат нещодавньої декларації Греко-католицької та Римо-католицької церков Польщі та України, в якій говориться про минуле в дусі правди і примирення. За словами Чеха, звернення має вплинути також на населення Західної України. Йдеться про те, щоб польську принциповість щодо історії використати для того, щоб показати нещирість сусіда в його підтримці інтеґраційних процесів України до Європейського союзу. Українська влада прагне, щоб у західних реґіонах держави з’явилося переконання, що активність поляків має «друге дно». І врешті, М. Чех стверджує, що лист українських депутатів перешкодить візитові до Луцька президента Броніслава Коморовського, який, як і Церква, бажає, щоб історія перестала ділити сусідів. «Для авторів листа справа Волинської трагедії – це виключно гра. Вони розраховують на те, що поляки проковтнуть усе, що, здається, відповідає їхнім почуттям», – пише М. Чех у кінці свого тексту, а реакція політиків з Польської народної партії, «Права і справедливості» та кресових середовищ лише підтверджує його діагноз.
У цьому ж виданні «Газети виборчої» подібні думки висловлює публіцист з України Віталій Портников у статті «Для них Україна – це чужа держава». Портников однозначно стверджує, що ініціатива 148 українських парламентаріїв становить спробу підбиття політичного капіталу. Доказом цього, за оцінкою автора, є хоча б те, що представники Партії реґіонів та комуністи, які хочуть назвати геноцидом Волинську трагедію, такого самого не хочуть сказати про Голодомор в Україні. Журналіст у прямому зверненні до авторів листа і польських парламентарів говорить: «Можливо, справа не в тому, що ви не бачите нічого „геноцидного” в Голодоморі і бачите у Волинській різанині. А в тому, що для вас усе, вчинене під прапором Радянської імперії, було добрим, навіть масове знищення власних співгромадян. І, можливо, для вас український національно-визвольний рух – це зло зовсім не тому, що в його історії були такі страшні сторінки, як Волинь, а тому, що це була боротьба за незалежність України? І саме ця незалежність становить зло, з яким ви не хочете змиритися, хоча здавна ви є елітою саме цієї держави і жируєте на її нещастях. Жируєте, користуєтеся і насолоджуєтесь самовдоволенням. Проте ця держава – з її надіями та успіхами, трагедіями і злочинами – усе-то залишається для вас чужою».
На політичну гру українських депутатів вказують і політики з Польщі, а серед них – голова сеймової комісії нацменшин Мирон Сич. Під час обговорення на сеймовому засіданні змісту постанови щодо трагедії на Волині М. Сич, зокрема, відзначив, що деякі польські депутати в основному зосереджуються на кривдах, скоєних українцями. Проте, на його думку, треба також пам’ятати про провини поляків, від рук яких у таких селах, як-от Сагринь чи Павлівка, гинули українські діти, жінки і люди похилого віку. Крім того, присутнього в залі засідань В. Колесніченка з приводу згаданого звернення українських депутатів, М. Сич запитав: «Чому, панове, ви не зробите цього у своїй Верховній Раді? Ви маєте більшість! Як ви смієте звертатися до Сейму Польщі, якщо це ви повинні зробити у своїй Верховній Раді?». Після цих слів Сич заохочував своїх польських колеґ-парламентаріїв до уваги взяти те, яка саме фракція звернулася до Сейму РП з проханням назвати Волинську трагедію геноцидом. У подібному дусі висловлювався й інший депутат «Громадянської платформи» – Роберт Тишкевич, який звернення українських реґіоналів і комуністів назвав «спробою маніпулювання Сеймом Польщі, від якої слід дистанціюватися». На жаль, до цих закликів не прислухалося багато депутатів, зокрема, з коаліційної Польської народної партії. Тому складається враження, що «геноцид» не лише болить, але й оглушує та засліплює… ■
