Фейлетон Григорія Сподарика ■ ПОГЛЯДИ ■ №41, 2013-10-13
Цього разу хочемо запропонувати нашим читачам знайому з дитинства розвагу, яка полягає у знаходженні розбіжностей на фотографіях. Розуміємо, що завдання дещо ускладнюється через те, що на цій сторінці нема кольорів. І все ж, головна різниця тут полягає не стільки в барвах, хоч вони також мають значення, як в елімінуванні певного об’єкту на одній зі світлин.
Обидві фотографії можна знайти на сайті двотижневика «Волинський Монітор», який виходить польською та українською мовами у Волинській і Рівненській областях в Україні.
Одну з представлених тут фотографій ми помістили в папці «Архів», де зберігаються в електронному вигляді опубліковані вже примірники (№ 15 від 12 вересня 2013 р.), а друга потрапила у фото-ґалерею видання під назвою «Білосток 2013». На світлинах – учасники, поміж них і поляки з України, Маршу живої пам’яті польського Сибіру, який щорічно у вересні проходить у столиці Підляшшя Білостоку.
Якщо вам і досі не вдалося знайти цих розбіжностей, то підказуємо – в друкованому варіанті в лівому верхньому кутку фотографії зникнув прапор. Мусите нам повірити на слово, або перевірити в Інтернеті, що в ориґіналі цей прапор мав синьо-жовті барви. Тут слід відзначити, що «Волинський Монітор» не є фаховим виданням для майстрів сучасної графіки, в якому вони демонструють шедеври своєї творчості. На офіційному сайті видання серед основних його цілей перераховано: пропаґування європейської інтеґрації, приближення Волині полякам і Польщі українцям та сприяння польсько-українському діалогові. Що цікаво, видання отримує фінансову підтримку від польського Міністерства закордонних справ.
Отже, зібравши всі наведені вище факти, можемо на їхній основі зробити такий висновок, що «Волинському Моніторові», мабуть, набагато легше буде виконувати свою декларовану місію (діалог, боротьба зі стереотипами тощо), коли він виходитиме в чорно-білому варіанті. Зрозуміло, що в такій ситуації потрібно буде й менше грошей на фінансування видавничого процесу, а це, у свою чергу, повинно дозволити трохи заощадити польському міністерству. Допомога в цьому напрямку з боку редакції видання, напевно, була би проявом найщирішого патріотизму. Поки що лише його графіки виразно довели, що польський патріотизм жодних кольорів не потребує…
Якщо знаходження розбіжностей читачам сподобається, то ми до цієї теми повернемося – у нас ще є фотографії з Перемишля.
