Петро Курган ■ УКРАЇНСЬКА МЕНШИНА В ПОЛЬЩІ ■ №52-53, 2017-12-24-31
Рада Ольштинського відділу ОУП: На українофобію слід реаґувати
Найближчий рік почнеться в структурах Об’єднання українців у Польщі звітно-виборчим марафоном, який закінчиться з’їздом організації 2019 р. Наступні три роки в Польщі – це також час виборів до самоврядних структур, Європарламенту, Сейму РП і президентського палацу. Українці, громадяни Польщі, не повинні стояти осторонь цих вагомих для життя в демократичній державі подій. Про це говорилось на засіданні Управи і Ради Ольштинського відділу ОУП, яке відбулося 10 грудня з участю 16 представників теренових ланок.
Дуже важливою справою є випрацювання на зборах низових ланок, а потім і на конференціях, форм відповідального функціонування організації в громаді. Непокоїть-бо щораз помітніша байдужість молодих людей до організованої діяльності, рідних культурно-освітніх заходів, мале зацікавлення активністю в ОУП. Не менш важливим є відповідальний підхід українського середовища до самоврядних, парламентських та європарламентських виборів. Ідеальною була б підтримка українських кандидатів, рекомендованих нашою організацією, у виборчих перегонах. Оскільки ідеальних ситуацій не буває, Рада Ольштинського відділу ОУП закликала українців, що нехтують спільною метою, не піддаватися на вмовляння (а іноді й шантаж) деяких далеких у своїх симпатіях до українців політичних угруповань і не стартувати з їхніх списків та ще й з далеких місць. Неприхильним до українців політичним силам чи виборчим комітетам ідеться про зменшення шансів, а то й позбавлення перемоги тих кандидатів, що готові працювати для української громади. Хто є хто, нині видно, як на долоні.
Час до звітно-виборчих зборів, як говорилось на засіданні, слід призначити на організаційні справи в гуртках: актуалізацію членських списків, прийняття нових членів, збір актуальних і заборгованих членських внесків. При нагоді підкреслено, що керівництво ОУП у Варшаві і досі не спромоглося підготувати нові членські квитки організації. Кампанія могла б стати гарною нагодою для їх вручення.
Віце-маршалок Вармінсько-Мазурського воєводства Мирон Сич образним способом представив, до чого ведуть зміни у виборчому законі, пропоновані правлячими колами, які хочуть мати певність, що переможуть. Вони навіть не проти, щоб українці за них голосували, але хороших місць у своїх списках тим же українцям не запропонують. Якщо сьогодні «власть імущим» вдасться опанувати самоврядні структури в державі, ОУП та інші організації меншин утратять останнє, в міру стабільне джерело фінансування своєї статутної діяльності.
У складний для українців час, коли держава зменшила фінансування діяльності неурядових організацій, а в багатьох ЗМІ триває антиукраїнська кампанія, яку своїми упередженими закликами ініціюють деякі політики й публіцисти, а також кресові та прихильні російському аґресору середовища, нам треба гуртуватися. Звітно-виборча кампанія, починаючи від низових ланок, мала б стати нагодою для творчої дискусії і таких напрацювань, які сприяли б нашій єдності. Ситуація, зокрема матеріальна, яка склалася, мала вплив на те, що найбільший у Польщі Ольштинський відділ ОУП мусив відмовитися від офісу в центрі міста і позбувся єдиної штатної одиниці.
Завжди і всюди слід реаґувати на антиукраїнські прояви, на Вармії та Мазурах теж. Останнім часом біля деяких крамниць чи навіть всередині в маркетах появляються антиукраїнські видання, часто безкоштовно. На це треба реаґувати. Рада Ольштинського відділу ОУП зобов’язала Мирона Сича і Степана Мігуса звернутися у справі наростаючої брехливої українофобії до відповідних органів.
Як завжди, темою зборів було й освітнє питання. Досі реформи в цій ділянці призводили до зменшення бази української освіти. Величезними зусиллями дирекції шкіл з українською мовою навчання, а також учителів у пунктах навчання української мови, як підкреслила директор Комплексу шкіл з українською мовою навчання в Ґурові-Ілавецькому Марія-Ольга Сич, дотеперішній стан удалося зберегти. Але реформа ще не закінчена. Надія на почуття відповідальності українських батьків, які повинні з більшим бажанням посилати своїх нащадків до українських шкіл, що славляться і прекрасними умовами, і рівнем навчання.
Рада не обійшла увагою теж питання українських заробітчан. Попри закиди, що вони здебільшого не цікавляться українським культурним і церковним життям-буттям у Польщі, появилося і розуміння, що ці люди приїхали на Вармію і Мазури на заробітки, щоби покращити долю своїх родин, тому далеко не завжди мають час активно включатись у громадську працю місцевих українців. ■
