пл ■ ПОГЛЯДИ ■ №29, 2016-07-17
«Дякуємо за вашого листа і просимо вибачення кривд завданих нашим братам українцям польськими руками», – починається лист відомих польських політиків та громадських діячів до українців, який 5 липня помістив польський щоденник «Gazeta Wyborcza».
Лист є відповіддю на звернення українських інтелектуалів з проханням про прощення і примирення, яке надійшло до Польщі у червні. Автори польського листа нагадують слова Івана Франка, сказані у 1894 році, про те, що серед слов’ян нема двох інших народів, які були б настільки близькими як поляки та українці. «З часом, на наше спільне нещастя, на зміну єдності прийшла ненависть і націоналізм, а також їхня рідна дитина – злочин, якого зазнали поляки та українці на Волині, у Східній Галичині, на Холмщині, у Бескидах та на Перемиській землі», – зазначено в листі.
Тому, як твердять автори з Польщі, дуже втішив їх лист з України, у якому є слова «просимо пробачити» і в якому українці не уникають відповідальності за кривду, заподіяну полякам у сорокових роках минулого століття.
«Ми також віддаємо шану жертвам братовбивчих польсько-українських конфліктів», – наголошується в документі.
Польські політики і діячі просили суспільства та парламенти обидвох держав не забувати, що Іван-Павло ІІ, Єжи Ґедройць і Яцек Куронь закликали українців та поляків до примирення. На думку авторів листа, відшкодуванням провин у відносинах між двома народами повинно стати «кування справжнього братерства».
«Висловлюємо вам наше захоплення та солідарність у боротьбі з аґресором, який понад два роки окуповує частину української землі, намагаючись не допустити до здійснення вашої мрії про життя в об’єднаній Європі», – зазначається у документі. Відкритого листа до «братів-українців» підписали троє колишніх польських президентів – Лех Валенса, Александер Квасневський та Броніслав Коморовський.
Крім колишніх голів Польщі, звернення підписали тодішні міністри закордонних справ РП Анджей Олеховський, Адам Ротфельд, Радослав Сікорський та Ґжеґож Схетина.
Серед підписаних є теж інші політики, як віце-маршалок Сейму РП Малґожата Кідава-Блонська, Павел Коваль і Ружа Тун, легенди «Солідарності» та антикомуністичної опозиції Збіґнєв Буяк, Владислав Фрасинюк, Генрик Вуєц, головний редактор видання «Gazeta Wyborcza» Адам Міхнік, головний редактор тижневика Newsweek Polska Томаш Ліс та письменник Анджей Стасюк, актор Анджей Северин та інші особи.
Придаймо, що на початку червня, напередодні 73-х роковин Волинської трагедії, українські політичні діячі, представники духовенства й інтеліґенції звернулися до польської громадськості з відкритим листом примирення. Вони попросили пробачення у поляків, пообіцявши забути взаємні кривди. Також вони закликали не вдаватися до різких і непродуманих декларацій, які дозволять спільним ворогам використати їх проти Польщі та України.
Звернення підписали, зокрема, колишні президенти України Леонід Кравчук, Віктор Ющенко, глава УПЦ Київського патріархату Філарет, глава УГКЦ Святослав Шевчук.
Анджей Олеховський, колишній міністр закордонних справ Польщі
– Це наша відповідь на листа видатних українських особистостей, який не може лишатися без відповіді. Я його підписав у почутті, що атмосфера у польсько-українських відносинах зараз погіршилася. Польські голоси зосереджуються на питанні Волині, але не згадується при тому про необхідність продовжування процесу примирення і зближення обох народів. Я цією ситуацією занепокоєний і тому пристав до осіб, які підписали цього листа.
Варто теж сказати, що хоч погіршується ставлення до ініціативи процесу поєднання обох держав, то сама підтримка Польщі у справі захисту цілісності української держави незмінна. Тут нічого не помінялося. Думаю, що коли б зробити опитування серед поляків у цій справі, то незмінно вони підтримують Україну. Це дуже важливе.
Данута Куронь, громадський діяч
– Багато з нас має свідомість, що Україна, яка є частиною Європи, політично лишилася поза межами ЄС та НАТО. Факт, що в Україні проходить війна, це драма теж для багатьох осіб у Польщі. Між нашими народами мусить бути приязнь, ми мусимо вміти зі собою діяти, співпрацювати без огляду на те, як важка була наша історія. Це, що сталося на Волині, це тільки фраґмент нашої кількасотлітньої спільної історії. Він драматичний, але це тільки фраґмент. Він не може вирішати про наші відносини, бо ми брати. Тому між Україною та Польщею мусять бути дружні відносини і тому так важливі усі моменти, коли пишемо до себе, розмовляємо зі собою.
Цей лист, це наша відповідь на письмо ієрархів Церков в Україні, українських політиків та інтелектуалів, який вони надіслали нам 4 червня у день нашого Свята свободи. Я та кілька осіб під час відзначень свята на Площі Конституції у Варшаві, де зібралося кількадесят тисяч поляків, зазначили, що відповімо на звернення українців. Так воно і сталося, а думаю, що багато середовищ буде мобілізуватися до цього, щоб подавати долоні на простягнуті до нас руки українців.
Відомо, що зараз загалом у світі наростають антагонізми серед людей, але саме такими ініціативами, ми цьому – спільно українці та поляки – протиставляємося.
Януш Онишкевич, колишній міністр оборони Польщі
– Таке письмо безумовно важливе у ситуації, у якій виклики щодо нашого спільного майбутнього кидає Росія.
Нас, поляків та українців, розділяють часто дуже драматичні моменти історії. Проте, коли хочемо, щоб це наше майбутнє було спільне, то не можемо будувати його на цих часто трагічних хвилях. Саме це суть листа, під яким підписалося багато видатних осіб з Польщі.
Пам’ятаймо теж, як багато нас єднає. Дивлячись на сьогодення, видно, що Польща сильно підтримує територіальну цілісність України. Однак деякі середовища у Польщі почуваються наболіло, пам’ятаючи про це, що сталося колись. Часто пробують занадто настирливо домагатися різного роду кроків і дій, на які українське суспільство можливо ще не готове. Для мене жест президента Порошенка у Варшаві, який поклав квіти до пам’ятника жертв злочину на Волині, трішки нагадує жест федерального канцлера Федеративної Республіки Німеччини Віллі Брандта, який у 1970 р. клякнув перед пам’ятником жертв Ґетта. Цей жест нечувано вимовний і повинен бути доцінений поляками.
