Ігор Щерба, відповідальний секретар «Нашого слова» ■ ПОГЛЯДИ ■ №7, 2017-02-12
Якось в одному з інформаційних телеканалів я натрапив на програму, учасником якої був колишній польський євродепутат, експерт у справах східної політики Польщі Павел Коваль. Він переконливо обстоював тезу про те, що кожне правляче угруповання, яке перебирає на себе владу в державі, має право на свою власну нову політику, зокрема закордонну. П. Коваль мав на увазі, у першу чергу, польську владну партію «Право і справедливість» та нового президента США Дональда Трампа. Спостерігачі наразі зауважують, що в обох випадках нині ще зарано говорити про якісь конкретні перспективні настанови.
Для становлення владною коаліцією фундаментів нової, власної закордонної політики, на мою думку, капітальне значення мав візит Петра Порошенка до Польщі 2 грудня минулого року. Крім офіційно-святкової частини програми (25-ліття державних відносин) під час його перебування у Варшаві (візит до Холма для вшанування пам’яті Михайла Грушевського чомусь був скасований) український президент відбув неформальну двогодинну розмову з Ярославом Качинським, головою владної партії «Право і справедливість».
Прес-секретар цього угруповання Беата Мазурек після зустрічі заявила: «Але як умову зближення цієї держави (України – ред.) з Польщею і Європою презес (голова Я. Качинський – ред.) визнав різке відрізання України від злочинів УПА» («НС» №50, за 11.12.2016 р.). Потім від впливових представників цієї партії чулися голоси про те, що як Україна на державному рівні надалі вшановуватиме Степана Бандеру, ніхто з представників польської влади не поїде до Києва.
Спочатку могло скластися враження, що такі заяви – це такий собі політичний піар політиків, які вслуховуються уважно в наростаючу серед виборців хвилю польського націоналізму, яка досягла апогею після показу фільму «Волинь». Заклик до бойкотування «необандерівської України», таким чином, досяг найвищих ешелонів влади Польщі, бо як повідомляють ЗМІ, представники Сейму та Сенату РП, а також уряду бойкотували Форум «Європа – Україна», який відбувся 28–29 січня в місцевості Ясьонка неподалік Ряшева. Ніби відчуваючи політичний «вітер у спину», сьогодні лідери кресових товариств, у свою чергу, закликають президента і прем’єр-міністра Польщі зробити все можливе для того, щоб заборонити в майбутньому, а нині розірвати партнерські договори про співробітництво з містами України, які вшановують пам’ять Степана Бандери, Юрія Шухевича та інших.
Лідери правих угруповань гучно оголосили про смерть у Польщі ідеї польсько-українського примирення, автором якої був Єжи Ґедройць. Головними арґументами проти цієї ідеї нині мало б бути нехтування лідерами партії «Громадянська платформа» польським державним інтересом на Сході, а також їхнє ставлення до країн Східної Європи, як до дітей, що вимагають спеціального догляду.
Як тоді оцінити наведені вище слова лідера партії «ПіС» до П. Порошенка? Невже так, що українським дітям не слід братися до червоно-чорних іграшок, бо в іншому випадку ми відмовимося відвідати їхній дитсадок?
Відповіддю на питання про збереження польського державного інтересу на сході хай будуть результати торішнього візиту в Україну та Білорусь віце-маршалка Сенату РП Станіслава Карчевського. Цей впливовий політик як головний пріоритет державного інтересу Польщі на сході називав обстоювання вимог польської меншини. Виявляється, що в ім’я цього можна навіть з диктатором Александром Лукашенком завести «ґешефти» так, щоби припинивши трансляцію в Білорусі телеканалу «Бєлсат» й отримати взамін за те дозвіл на польськомовний канал TVP Polonia.
Якось так ненароком польські лідери натякають на потребі реактивації проголошеного в ЄС колишнім міністром Радославом Сікорським проекту Східного партнерства. Цей проект ніде в Європі не викликає тепер ентузіазму. Що нині залишається з ідеї польського адвоката України в Європі? Сказав би герой відомого в Польщі фільму – «Ciemność widzę!». Для годиться, варто нагадати деякі дотеперішні польсько-українські проекти співробітництва: поставки каспійської нафти, нафтогін Олеса – Броди, енергетичний міст з Україною, польські компанії мали проводити інвестиції в енергетичному секторі України, мали бути нові пункти кордонного пропуску. «Ciemność widzę!». ■
