Ярослав Присташ, головний редактор «НС» ■ ПОГЛЯДИ ■ №20, 2016-05-15
У березні цього року лідер найбільшої владної партії в Польщі Ярослав Качинський закликав, щоб до часу візиту папи римського Франциска у Кракові під кінець липня зупинитися з гострою політичною боротьбою. Однак сам кілька разів заперечив свою ідею, коли 10 квітня на врочистості, присвяченій роковинам смоленської авіакатастрофи, наголошував, що поєднання з політичними опонентами можливе лише тоді, коли останні перепросять і понесуть покарання (неначе криміналісти), а на День прапора 2 травня у своїй промові говорив: «У Польщі йде тиск також, щоб так, як на заході Європи вже, по суті, в багатьох державах, ліквідувати свободу – особливо свободу висловлювання думок. Це політична коректність. Я хочу сказати одне: ми, звичайно, не приймемо ніяких законів про мову ненависті і тому подібних винаходів, що наміряються витіснити свободу. І скажу ще більше: Польща повинна бути островом свободи навіть тоді, коли у всіх інших місцях вона буде обмежувана».
Я. Качинський забув, що наша свобода закінчується там, де починається свобода інших. Своїми словами він дав згоду на атаки ненависті. І саме під час походів на День конституції 3 травня у Вроцлаві неофашисти з Національно-радикального табору (ONR) спалили зображення президента міста Рафала Дуткевича, а тиждень раніше спалили фотографію з зображенням канцлера Німеччини Анґели Меркель. Цікаво, що прокуратура відмовила у кримінальному провадженні, бо, на їхню помилкову думку, А. Меркель не є головою держави і не належиться їй охорона. Ще раніше ONR спалив постать єврея. Хоч ксенофобські демонстрації скеровані, передусім, проти мусульман, яких польські націоналісти вважають поголовно терористами, поширюються також атаки на українських трудових міґрантів і ромів.
Потурання словесним атакам може призвести до ще більшої аґресивності. Чи так повинна виглядати свобода слова? Саме від слів починається згода на злочинні дії, а потім поширюється психоз. Згадаймо похід ONR у Білостоці на 82-у річницю виникнення цієї організації, коли влада Білостоцької політехніки попереджала іноземних студентів про расистську небезпеку. Саме згода, потурання й пасивність суспільства є найбільшим ворогом. Такою позицією даємо ще більше сили ксенофобам.
Пишу це в контексті закриття прем’єр-міні-стром Беатою Шидло Ради у справах протидії расовій дискримінації, ксенофобії та пов’язаною з нею нетолерантністю (попри протести національних меншин і листів речника громадянських прав Адама Боднара). Рада ця координувала дії всіх відповідальних установ за громадський порядок. Цим самим уряд зекономив протягом року 45 тис. злотих. Цікаво, скільки прийдеться платити з наших податків відшкодування за акти ненависті. Головне, що, згідно з програмою вождя Я. Качинського, збережеться «свобода слова»… ■
