Богдан Гук ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №20, 2016-05-15

Чи після 25-річчя єдиного лідера СЛ здатне мати наступного? Якого?

Стоваришення лемків/Стоварышіня лемків (СЛ) – це одна з найстарших лемківських організацій у Польщі, яка на початку своєї 25-річної історії краще чи гірше намагалася гуртувати лемків у південно-західній Польщі, а останнім часом присвоїти їхні карпаторуські ідеї. У Лігниці 23 квітня 2016 р. відбувся ІІ Надзвичайний конґрес СЛ.

Cтатут чи голова як непрошений гість СЛ?
Згідно зі Статутом СЛ, конґрес може займатися виключно тією проблемою, задля якої його скликали. Неофіційно відомо, що основною проблемою ІІ Надзвичайного конґресу був Андрій Копча, голова організації. Офіційною проблемою був статут.
На мій погляд, не лише у Статуті справа. Спробую поміркувати про це на основі доступної інформації. Статтю «ІІ Надзвичайний конгрес Стоваришення лемків з резигнацією ведучого і заповіддю наступного конгресу» Богдан Ґамбаль у 7 номері 2016 р. «Лем.фм+» написав велику статтю, але доброї журналістичної інформації там майже нема. Текст написаний так, начебто головною проблемою конґресу була ревізійна комісія, а не стан усієї організації. Автор другої сторінки створював враження, що проблеми СЛ мають абстрактно-формальний характер, а потім все-таки не забув про голову СЛ. І тут Ґамбаль від непрофесійності або некультурності потрактував Копчу, людину-установу, як шмаркача. Попрощався з Андрієм Копчею без слова подяки чи роздуму над тим, ким він був для організації і що для неї зробив. Такий стиль письма і постава автора (приналежного до нібито до СЛ дружнього Товариства «Руська бурса» – «РБ») викликає несмак.
Заступник голови «РБ» Дам’ян Трохановський у 6-му номері «Лем.фм+» потрактував усю організацію так, ніби вона втратила курс. І тому їй не треба помагати, а лише наказувати, як повинна робити: «Мали бути реформи, а вийшло, як завжди. Делеґати вирішили, що зміни у статуті організації можуть зачекати до наступного надзвичайного конґресу, запланованого на 2017 р., який мав би (…) позміняти нинішній статут (…). Зате закликаю членів гуртків, котрі хотіли би об’єднатися в окружному відділі: маєте час до наступного конґресу. Потім гуртків може не бути». Прикро це читати. Наче підлітками на пасовиську, Трохановський розпоряджається старими членами СЛ.

Від Сталіна до Дуць-Файфер
Лише вірністю Петра Медведя з Пряшева ідеології карпаторусинства можна пояснити його не цілком коректну позицію щодо СЛ. Не звертаючи уваги на багаторічний доробок СЛ, цей публіцист не дав їй шансу на захист. У статті «Стоваришення втраченої фарби» вже сам заголовок легко читається, як «Стоваришення втраченої шанси». Голова СЛ заслужив у Медведя на таку оцінку: «ведучий організації Андрій Копча є у своїй функції так довго, що довше був у Совітськім Союзі в керівництві лиш Сталін» (www.lem.fm).
У Медведя крізь рядки пробивається докір за те, що Копча, головуючи в СЛ, не стримував українізації лемків, що не віддався ідеології. На мою думку, слід добре зрозуміти самого Копчу: він був розумний і знав, що ніщо так не руйнує організацію, як ідеологічна боротьба, орієнтація на ідеологічні емоції. Саме ці чинники, що гарні для ока, а хворі під шкірою, зрадливо прикривають занепад кожної організації.
У цьому контексті Копча – це не все. Адже саме тут маємо справу з багатолітньою присутністю Олени Дуць-Файфер біля Копчі та ідеологічної опіки (нагляду?) над ним. Ця спазматично чутлива до ідеології жінка не принесла позитивного ні Копчі як голові, ні СЛ як організації. Імовірно, що саме її мав на думці Медвідь, пишучи: «„Стоваришення Лемків вже довгі роки живе в летаргії, з котрої ся не лише не пробуджується, а навпаки – завдає собі дальші смертельні рани, котрі можуть принести абсолютний і неславний кінець організації. Цей кінець може принести колаборація з „партнерами”, котрі є запереченням думок, з якими виникла, і за котрими стояло „Стоваришення Лемків”».
То з ким співпрацювало СЛ? З Товариством «Руська бурса». Правда, не треба підозрювати «РБ» в ідеологічній незгоді з СЛ, проте Медвідь, не конкретизуючи, дає можливість розуміти організаційну конкуренцію (різниці в способах активності між СЛ та «РБ» помітні неозброєним оком). Кожний знає, що сполучником між СЛ та «РБ» від років була Олена Дуць-Файфер… І конкретно до цієї особи підводить нас Медвідь. Десант з «РБ» у склад Ревізійної комісії СЛ 23 квітня підтверджує те, що без «бурси» на сьогодні стоваришення не вміє існувати. Якраз це і є неґативним наслідком токсичного партнерства, на ініціаторку якого я вказав. Чи справді перспектива СЛ може бути коротка, як це бачать Медвідь і Трохановський?

Дайте людину, а стаття знайдеться
Минуло небагато років від заснування – тоді ще не карпаторусинського, а лемківського – СЛ, як довелося змінювати його статут. Виникла потреба пристосувати його до того, щоб А. Копча міг незмінно бути головою. СЛ стало організацією для однієї людини. І так 25 років голова не хотів віддавати владу, або ніхто не хотів прийти йому на зміну. Наближені до СЛ діячі роками робили все, щоби Копча мав імідж якщо не сильного, то єдиного лідера. Він 1991 р. так само незмінно став членом Світового конґресу русинів. Однак курс на незамінність голови СЛ не дав добрих результатів. Критика була замовчувана. В історичному літописі СЛ Ярослав Хом’як натякав: «На порозі X-ліття (…) відбувся II Конгрес Стоваришення. Його влада змінилася доволі міцно, проте на основній позиції зміни не відбулися». Фіктивні особи, підставні функції, формалізація відносин повинна приблизно з 2000 р. попереджати про майбутню небезпеку. Сталося інакше. Низьку відповідальність Копчі та його помічниці Олени Дуць-Файфер за стан організації можна назвати так неконкретно, як Д. Трохановський, «життям», але таке життя – погане.
Інвестиція в одного лідера була помилковою. Сумніваюся, що стояв за цим здоровий глузд. Користю стала стабільність організації, проте члени СЛ усе-таки попали в летарг, спричинений потребою вірити у фікції в управі організації (вони відносяться не лише до голови). Нібито статутна криза тягнеться не від торік, але слабке було бажання її подолати. Навіть якщо праця над статутом візьме не менше як 2 роки, це криза. Враховуючи конґрес, запланований на 2017 р., то за останні кілька років це вже третій надзвичайний конґрес СЛ. Це довга криза.
Вирішенням напруженої ситуації не стало те, що 23 квітня у склад Ревізійної комісії СЛ увійшли Богдан Ґамбал (Краків) і Дам’ян Трохановський (Варшава), люди, що пов’язані з «Руською бурсою», яка в особі Олени Дуць-Файфер контролює СЛ. Де місцеві кадри? «Бурса» ж не потягне справ на західних землях. Чи біля Лігниці, Ґожова або Вроцлава є організація, спроможна допомогти СЛ і підтримати місцевих лемків (карпато-русинів?).

Яка користь від кризи голови?
На мій погляд, А. Копча краще показав себе на ниві культури (цікаві проекти фільмів чи театральних спектаклів). Деінде не мав громадського інстинкту. Не думав категоріями структурними та організаційними. Нікого не виховав на свого наступника. Кому приписувати те, що ІІ Надзвичайний конґрес не висунув кандидата (хоч він таки знайдеться…), готового взяти справи СЛ у свої в міру компетентні й авторитетні руки?
Перед новим головою важливі завдання: встановити інші, ніж досі, контакти з карпато-руським світом. Ці контакти й далі будуть не цілком реальні, якщо новий голова і нове стоваришення не почне переконувати своїх членів і прихильників, що вони не лемки, а карпаторусини. А. Копча не хотів або не міг цього робити. І слава йому за це.
Спосіб прощання з головою СЛ, який показали не лише публіцисти з того кола, котре Копча міг досі вважати власним, викликає здивування. А. Копча був і є родом з тієї суспільності, враженої акцією «Вісла». І навіть це підказує подякувати йому за 25 років праці. Його доброзичлива усмішка рідко піддавалася вимогам ідеології відчуження й неповаги. ■

_______________

СПРОСТУВАННЯ

У моїй статті «Криза Стоваришення лемків» («НС» № 20/2016; www.nasze-slowo-pl; web.facebook.com/nasze.slowo) поміщена інформація про те, що автором статті в тижневику «ЛЕМ.фм+» (7/2016) «ІІ Надзвичайний конгрес Стоваришення лемків з відмовою ведучого і заповіддю наступного конгресу» є Богдан Ґамбаль. Автором цієї статті є Дам’ян Троханівський. За помилку Читачів перепрошую.

У моїй статті «Криза Стоваришення лемків» («НС» № 20/2016) поміщена інформація про те, що Дам’ян Троханівський пов’язаний з містом Варшава. У цій же статті замість вищеназваному авторство статті «ІІ Надзвичайний конгрес Стоваришення лемків з відмовою ведучого і заповіддю наступного конгресу» у тижневику «ЛЕМ.фм+» приписано Богданові Ґамбалю. За помилки Читачів перепрошую.

Богдан Гук

Поділитися: