Анна Логін, Яжень ■ ПОГЛЯДИ ■ №42, 2013-10-20
У кінці серпня, так як щороку, ми відвідали рідний край, зокрема село Верхрату. Поїздку організував Йосип Мацелко. Заночували ми в «Оазі» біля нашої церкви. Ранком наступного дня пішли на цвинтар, щоб схилитися над могилами наших героїв – партизанів УПА, серед яких є і могила мого брата Михайла Гаца.
Велике здивування викликав у нас вигляд цвинтаря: тут усе впорядкували, відновили могилу партизанів. А сталося це завдяки панові Лопушинському і його товаришам, які взяли тиждень відпустки, щоб довестили все до ладу у Верхраті, Бучині та в Монастирі. Дуже всі ми вам, панове, вдячні за такі великі зусилля.
У Верхраті і Монастирі ми взяли участь у панахидах, які відправив о. Іван Тарапацький. Опісля над могилами віряни заспівали «Як ви умирали», «Сорок повстанців» та гімн України. Коли ми повернулись у Бучину, до нас приєдналися прочани з України. Почалась очолена о. митратом Євгеном Поповичем літургія з участю протоієрея Богдана Степана та о. І. Тарапацького. Після літургії отці освятили воду й зілля. Завдяки організаторам при ватрі біля Морохова відбулася трапеза, на якій усіх прочан щиро пригостили. Час минав приємно в роздумах про минуле Верхрати і майбуття незнане. Вернувшись у Верхрату, ми розійшлися по своїх подвір’ях та поринули думками в дитинство, молодість і горезвісну Акцію «Вісла», шукаючи причини того, чому вчинено нам таке зло, чому нас порозкидано по всій Польщі та Пруссії?
У неділю зранку ми зайшли до нашої церкви помолитися й заспівати кілька пісень. З болем серця прощалися з рідним селом, в якому сьогодні проживають чужі люди. Така доля спіткала і багато інших місцевостей Закерзоння. Маю надію, що через рік у серпні зустрінемося знов, і приїде нас більше.
Хочу скласти велику подяку всім тим, хто підготував святкування. Дякую також Михайлині Павлюк, яка завжди декламує свої вірші, в яких ушановує наших партизанів. Честь і слава героям та Михайлині, котра увічнює їх пам’ять у своїй поезії.
