Фейлетон Григорія Сподарика ■ ПОГЛЯДИ ■ №6, 2016-02-07
Є перша державна реакція на антиукраїнські ініціативи, про які ми писали в попередньому «НС». І так, Міністерство внутрішніх справ і адміністрації повчило політика партії «Kukiz ’15» Роберта Вінницького в тому, що Польща надалі залишається правовою країною. Нагадаймо, політик вимагав, щоб узалежнити дотації на проекти Об’єднання українців у Польщі (ОУП) від того, чи назве воно геноцидом трагедію польського населення на Волині під час ІІ Світової війни. Таке визнання мали б зробити лідери організації, зокрема голова Петро Тима. Міністерство у своїй відповіді пригадує Р. Вінницькому, що в державі діють певні процедури, а дотації призначаються за законним правом до зберігання національної чи етнічної відмінності. Їх не приділяють «вручну», а лише за умови виконання чітких критеріїв і при отриманні позитивної оцінки, зокрема з боку зовнішніх експертів. «Критерії ці в жодному з випадків не передбачують, щоб надання дотації залежало від висловів представників суб’єктів, які подають заявки», – звучить перший урок, який депутатові надав міністр Себастіян Хвалек, що відповідає за справи нацменшин. Далі говориться, що залежність дотацій від поглядів чи оцінок історичних подій не має правових основ. Крім цього, вказується, що такий спосіб діяння міг би зупинити фінансування проектів, які повністю виконують законні критерії щодо зберігання національної та етнічної ідентичності. Саме цей фраґмент міністерської відповіді особливо важливий. У ньому виразно говориться про те, що дотації – це не пряник за чемність чи покарання за неслухняність. Це просто складова частина демократичного процесу в державі. Водночас міністр пригадує, що в цій конкретній справі могло б мати місце порушення Конституції Польщі, яка ґарантує громадянам, серед них українській національній меншині, право вільного висловлювання поглядів. Якби депутат Вінницький захотів це зрозуміти, то і йому самому, і міністрам лишилось би трохи більше часу на вирішування реальних проблем.
Міністерський голос – це лише половина відповіді на останні антиукраїнські ініціативи. Другу ще повинна надати канцелярія президента Анджея Дуди. Кресові середовища вимагають, щоб він з таких самих причин, як ті, виношувані депутатом Вінницьким, відібрав державну нагороду, присуджену торік голові ОУП. Поки що канцелярія думає, хоч безпідставність закидів щодо лідера ОУП є більш, ніж очевидна. Це бачать і люди, наближені до теперішньої правлячої команди в Польщі. Нещодавно історик Пшемислав Журавський вель Ґраєвський, який є дорадником міністра закордонних справ, в одній із соцмереж, солідаризуючись з П. Ти-мою, написав: «На щастя, люди, які називають себе „кресовим середовищем”, не керують Річпосполитою. Прийми, Петре, прошу, слова моєї солідарності в цій справі». Для згаданих кресов’ян це, очевидно, стало приводом для чергової ініціативи, тобто до вимоги негайної димісії П. Журавського вель Ґраєвського. Президент А. Дуда своєю відповіддю кресової параної не зупинить, проте не повинен зволікати з нею, якщо хоче продемонструвати брак згоди на маніпулювання трагічним польсько-історичним минулим і безпідставним змішуванням його з сучасністю. ■
