Ярослав Присташ ■ ІСТОРІЯ ■ №20, 2015-05-17
У Малковичах 19 квітня вшановано пам’ять понад 180-ти колишніх мешканців села, що стали жертвами польських озброєних формувань. Панахиду відправив перемиський священик УГКЦ Павло Рогунь. Від ОУП квіти поклали голова ОУП Петро Тима і голова Перемиського відділу ОУП Марія Туцька.
М. Туцька пригадала, що саме 70 років тому тут убито дітей, жінок і людей літнього віку. «Це одне з багатьох місць Надсяння, у яких кожної весни правляться панахиди», – сказала вона. За традицією, у період Великодніх свят місцева українська громада збирається на могилах там, де з польської руки загинуло українське цивільне населення.
П. Тима подякував перемиській громаді, яка так само, як і сім’ї загиблих, пам’ятає про це місце. На його думку, у Польщі й надалі говорять лише про польські жертви, а українців уважають бандитами. Але, наприклад, у В’язівниці, були також убиті українські селяни. «У Польщі починається досить небезпечний процес, – констатував голова. – Різні політичні сили, а також медіа намагаються вмовити нам одну версію історії, попри те, що на цих теренах з рук польського підпілля загинуло й українське мирне населення, чого доказом є Малковичі, Павлокома, Пискоровичі і багато інших місць. У польській пам’яті на Підкарпатті і Холмщині, де Сагринь, намагаються закарбувати лише Волинь. У цій версії немає місця для українців, які загинули з польських рук. І сьогодні цей процес посилюється».
П. Тима нагадав візит колишніх президентів Польщі Леха Качинського та України Віктора Ющенка, які вшанували 2005 р. пам’ять жертв у Павлокомі. Однак і досі не відкритий меморіал у Сагрині. Тому українська громада повинна пам’ятати про ці місця. На жаль, представники місцевої влади «не часто знаходять і відвагу, і час, щоб бути з нами в такі моменти», – сказав П. Тима, водночас висловивши думку, що наступного року українців тут повинно бути більше, тому що треба передавати трагічну історію про Малковичі молодшим поколінням. «Без пам’яті не буде ні народу, ні Церкви, – констатував голова. – Були польські жертви на Волині, у В’язівниці і в цих околицях, але не можемо забувати й про наші українські жертви, яких, за оцінкою істориків, було понад 20 тисяч». П. Тима також висловив спротив щодо версії польських істориків, що це, мовляв, була відплата або превентивний удар. Не можна такою інтерпретацією фактів применшувати трагедію українців у Польщі.
Горстка місцевих українців, не злякавшись холоду і пронизливого вітру, прийшла поклонитися жертвам. Вони принесли квіти і запалили лампадки на могилі. ■
