Григорій Сподарик ■ ПОГЛЯДИ ■ №52, 2016-12-25
Сейм Польщі не розглядатиме проекту закону, який, серед іншого, український націоналізм зараховує до тоталітарних режимів. Документ 15 грудня мав проходити через друге читання, однак пункт з реґламенту засідання знято.
Уреґулювання, яке пропонують сенатори «Права і справедливості» («ПіС») могло б довести до ліквідації ряду важливих для нацменшин пам’ятників на території Польщі. Ініціативу поки що зупинено. Про це домовилися з керівництвом Сейму РП посол України в Польщі Андрій Дещиця та співголова групи у справах міжпарламентської співпраці з Польщею український депутат Микола Княжицький.
Кілька днів раніше проект закону різко розкритикували на засіданні сеймової комісії нацменшин науковці, громадські лідери та опозиційні політики. Крім мериторичних хиб, вказано, що праця над оновленням закону проходила без широких консультацій. До документа були водночас приєднані оцінки воєводів, надані проектові усього закону, але без запропонованого пізніше оновлення. Такі обставини могли спричинити й неправильне обрахування коштів для державного бюджету у зв’язку з пропонованими змінами. Оскільки комісію нацменшин виключено з легіслаційного процесу, вона не могла прийняти жодного офіційного становища. Але в цьому колі появився заклик до депутатів «ПіС» посприяти відміні терміну розгляду закону. Експерти вказують, що для боротьби з пам’ятниками чи таблицями радянської доби, на чому наголошують ініціатори проекту, достатньо вже діючих у Польщі правових уреґулювань.
Критику згадуваного оновлення закону про заборону пропаґування комунізму або іншого тоталітарного режиму в назвах будівель та об’єктів громадської користі викликає, зокрема, розширення терміну «тоталітарний устрій». За такий мав би вважатися фашизм, німецький нацизм, український і литовський націоналізм та прусський, російський і німецький мілітаризм. «Націоналізм може, але не мусить стати підставою устрою держави», – відзначає спеціаліст з нацменшинних питань проф. Ґжеґож Януш. Науковець вказує й на радикальність пропозиції про необхідність усунення увічнення чи пам’ятної дошки. У реґуляціях повинна бути можливість їх залишення, наприклад, з доповненою інформацією. проблемним виявляється Державний герб України. Відповідно до польсько-українських домовленостей він може з’являтись на увічненнях. Але золотого тризуба вживали також ОУН і УПА, отже «середовища українського націоналізму», який згадується в пропонованих вреґулюваннях. Експерт звертає увагу й на те, що в сусідніх східних державах польську партизанську Армію крайову часто вважають окупантом: «Постає, однак, чергове питання, чи таке вреґулювання не спричинить, наприклад, введення у деяких державах уреґулювань щодо заборони в публічному просторі увічнень, які «базуються на польському націоналізмі?» – остерігає Ґ. Януш. Подібні зауваження висловлює історик Ґжегож Мотика – спеціаліст з польсько-українського протистояння в роки ІІ Світової війни. Наводячи приклади рухів з українського чи литовського минулого, історик переконував, що пропонований закон «змішує» тих, хто дійсно висловлювався за тоталітарний устрій з тими, яких у польських реаліях можна би назвати «патріотами національно-демократичного спрямування». Історик переконував, що за пропонованим законом українським націоналістом можна би вважати отамана Симона Петлюру, союзника маршалка Юзефа Пілсудського, чи греко-католицького єпископа Йосафата Коциловського. «Знаю також вислови, що зараховують до українських націоналістів українського поета Тараса Шевченка. Не маю жодного сумніву, що появляться вимоги усунення його пам’ятників», – остерігав Ґ. Мотика.
Критично до проекту відноситься й Українське історичне товариство у Польщі. Його голова проф. Роман Дрозд у зверненні, переданому Сеймовій комісії нацменшин, відзначає: «Введення закону може спричинити відповідь у сусідських країнах, які можуть прийняти аналогічні правові вреґулювання відносно численних польських увічнень (у тому числі не завжди встановлених з пошануванням права тих держав). У свою чергу, голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима підкреслює, що після ліквідації Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва справа увічнень перейшла у повноваження Міністерства культури, де досі не розроблено процедур діяння в таких справах. Оновлення закону в цю дійсність вводить додатковий заколот. «Якщо ви хочете викликати цю війну, то її викличете», – говорив до депутатів П. Тима і просив про розвагу в питанні історичної пам’яті. Тима остерігав так само, що вже в Україні такі політики, як Дмитро Корчинський, публічно говорять про потребу загострення становища щодо Польщі. Приводом для цього є антиукраїнські випадки над Віслою, у тому числі нещодавній заклик, який прозвучав у Перемишлі: «Смерть українцям!».
Пропоновані зміни критикують теж опозиційні депутати. Загалом, з цього боку політичної сцени говориться про зайвість цього закону, «пам’ятникові чистки» чи викликання «демонів, яких ми напевно собі не бажаємо». Натомість про необхідність оновлення говорять представники правлячої партії. У їхній оцінці, ініціатори закону напевно не керувалися «поганими намірами», а бажанням усунути з публічного простору матеріальні знаки комуністичної доби. Переконують також у тому, що пам’ятники не будуть ліквідовані внаслідок випадкових рішень, бо їх об’єктивність ґарантуватимуть Інститути національної пам’яті.
На сьогодні суперечливий проект припинено. Варто визнати цей факт хоч би тому, що історичні питання останнім часом постійно загострюють польсько-українські відносини. Мусимо так само почекати і побачити, чи політикам дійсно вистачить далекоглядності і розуміння загроз від постійно натягнених струн. ■
