Ігор Ісаєв, головний редактор порталу PROstir.pl ■ ПОГЛЯДИ ■ №32, 2017-07-30
«Wiadomości TVP» почали залякувати польське суспільство майданом, показуючи руїни, до яких неначебто доводять вуличні революції. У цій ситуації пошуку зовнішніх ворогів наша громада як ніколи має бути разом.
На початку цього тексту мушу бути щирим із читачами: я – теж учасник вуличних демонстрацій проти законів про систему судочинства, яку активно просуває керівництво «Права і справедливості» («ПіС»), проте на маніфестаціях я нерідко бачу колеґ-журналістів із видань «Gazeta Wyborcza», «Wirtualna Polska» тощо. Журналісти стали на лінію вогню того, що в публіцистиці називається «польсько-польська війна», а отже видання все частіше відкрито приймають ту чи іншу сторону конфлікту.
Я вже писав на шпальтах «НС», що українці у Польщі теж стали одним із фронтів «польсько-польського протистояння», хоч на вістрі вони опинилися без власної волі. Хочемо того чи ні, події великої політики впливають на нас, нехай і здаються нам семантично «нерідними»: біженці, Ердоган з Орбаном, дискусія в єврозоні чи терористичні замахи в пакистанському Лахорі. Переносячись на польський ґрунт, ці події в першу секунду викликають бурхливі емоції, а в другу – наказують шукати винуватців. Серед низки груп винуватцями в останні роки визначено й нашу громаду.
Варто пам’ятати, однак, що серед українців у Польщі є чимало людей, які або підтримали одну сторону конфлікту або другу, або взагалі намагалися залишитись осторонь (хоча з дня на день це все важче зробити). Поділи, характерні для польської більшості, не оминають і меншин – усі ми живемо також подіями загальнопольської політики. А та впливає на нас по-різному.
Проте поляризація польського суспільства в останні місяці увійшла в аж надто гарячу фазу, щораз частіше можна почути досить напружені розмови про велику політику. Я дуже побоююся, що ця поляризація може поділити українську громаду у Польщі.
Варто пам’ятати, що польська політика (як, до речі, й українська), давно не розмовляє мовою арґументів, вона розмовляє психологічними прийомами. В українському Інтернеті давно описані два головні методи, якими з нами говорять політики: це #зрада і #перемога. На когось діє вічний песимізм і теорія змови, життя в оточеній ворогами фортеці (#зрада), а хтось аж надто оптимістично відмовляється зауважити погані тенденції, що відбуваються навколо, вважаючи навіть реальних ворогів друзями (#перемога). На різні психотипи людей ці прийоми діють по-різному, і в залежності від результату дії ми схильні обирати ті чи інші політичні течії. Підкреслю, на це не мають впливу етнічне походження, професія чи вік, це різні психологічні типи. Другим важливим чинником вибору політичних сил є культура та інтеґрація людини в ній.
У нашій громаді ставлення до «ПіС», яке нині ділить загал польського супільства, здобуло власну арґументацію. Одні вважають партію антиукраїнською, через заяви її представників та дії окремих політиків, особливо на Підкарпатті. Інші підкреслюють, що «ПіС» підтримало український майдан, а тому не варто дражнити його критикою, зокрема позиції партії щодо українського минулого. Обидві версії мають свої арґументи і слушність, як і свої неґативні сторони – прихильників першої теорії можна загалом назвати «песимістами», вони вважають, що «ПіС» уже ніщо не змусить покращати на українському напрямку, а других «оптимістами», вони переконані, що наша лояльність буде відповідно оплачена.
Мечі обох груп нагострені, політика від певного часу повернулася в розмови мешканців Польщі, зокрема в українську громаду. У польській більшості вже пролунали заклики до примирення та втихомирення емоцій – зокрема, від Костелу. Автори таких думок справедливо вказують, що роздерте суспільство – слабке, піддається на зовнішні впливи, схильне до автодеструкції.
Тому варто було б і нам собі сказати: не даймо поділитися через польські політичні події! Ми від них не абстрагуємося, проте будучи терпеливішими, принаймні стосовно інших українців Польщі, ми зміцнимо нашу громаду. Якщо ж тріщина між нами буде настільки ж виразна і глибока, як тепер у загалі польського суспільства, ми не вистоїмо. Ми вже є зручним ворогом для багатьох середовищ у Польщі, а поділившись, станемо ще й ворогом легким. Зараз, після президентського вето, у «ПіС» тривають ґрандіозні зсуви і перетасування гравців, дуже ймовірно, що партія в найближчий час зміниться. Тим часом поділи між нами залишаться, і ніхто крім нас їх не вилікує. Пам’ятаймо ж про це під час наступної розмови про політику.
Більше про «український слід» у польському протесті – стаття Українці і «польський путч»: що значить наступ польської державної пропаґанди на нас
