(гс) ■ ПОДІЇ ■ №29, 2013-07-21
Після емоційних дискусій та перерв Сейм Польщі 12 липня прийняв постанову щодо Волинської трагедії. У проголосованому тексті її назвали не «геноцидом», а «етнічною чисткою з ознаками геноциду». З 442 депутатів за таке формулювання проголосувало 263, проти було 33 і 146 утрималося. Гострих висловлювань у постанові вимагали, зокрема, представники «Права і справедливості», «Солідарної Польщі», Союзу лівих демократів та Польської народної партії. М’якше формулювання відстоювали «Громадянська платформа» та «Рух Палікота», хоч і серед них не було повної одностайності.
Під час засідання в парламенті до депутатів звернувся міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський. Саме він закликав політиків не піддаватися емоціям і не обстоювати застосування терміну «геноцид», який для частини українців є неприйнятним. Сікорський відзначив, що це голосування матиме великий вплив на майбутнє польсько-українських відносин та європейські прямування України.
Під час дебатів міністр нагадав, що 5 років тому Сейм рп, приймаючи подібну постанову, назвав Волинські події «злочином, який мав ознаки геноциду». Міністр звернувся до депутатів з риторичним питанням: що з того часу змінилося і чому нині використовують термін «геноцид»? Політикам «Права і справедливості» він нагадав, що такого формулювання намагався уникати покійний президент Лех Качинський.
За оцінкою Сікорського, використання терміну «геноцид» прямо впливатиме на те, чи вибере Україна стежку євроінтеґрації 2013 р.: «На думку польського посла в Києві, якщо ми загостримо наші стосунки, якщо приймемо постанову в радикальнішому вигляді, ніж це було в минулому, то це точно не допоможе в досягненні консенсусу між політичними силами в Україні і може звести нанівець її європейські перспективи».
Прихильників терміну «геноцид» ці арґументи не переконали, а після слів Сікорського вони говорили, що його виступ «принизив поляків».
Про емоційність «волинської дискусії» у Сеймі рп свідчить також те, що в її ході знову були застосовані брутальні персональні атаки на депутата-українця Мирона Сича. Зокрема, депутат партії «Солідарна Польща» у своєму виступі відзначив, що в дискусії взагалі не повинен брати участі депутат, батько якого служив в УПА і винищував поляків. Слід нагадати, що такий самий прийом використовувався і тоді, коли минулого року М. Сич намагався лобіювати прийняття Сеймом рп постанови, яка би засуджувала депортацію українців у рамках акції «Вісла». З другого боку, цей скандальний закид укотре показав, що праві середовища в політичній грі часто послуговуються механізмами, запозиченими з радянських часів, коли за провини батьків розплачувалися діти. Крім того, М. Сич уже не раз офіційно заперечував те, що його батько, будучи в рядах УПА, вбивав поляків. У ЗМІ він також говорив, що з 1937 до 1939 р. його батько служив у польській армії, захищаючи державу від аґресії Гітлера.
Остаточно Сейм рп вирішив не встановлювати Дня пам’яті та мучеництва кресов’ян. Ще на початку дискусії доповідач у справі проекту постанови Роберт Тишкевич запитав прихильників цього «свята»: чи дійсно вони переконані в тому, що українці для польського народу були найбільшими злочинцями? Тишкевич погодився, що Волинський злочин заслуговує на свій день пам’яті, проте, на його думку, повинна бути збережена логіка і послідовність: «Спершу – день пам’яті жертв гітлеризму, 17 вересня – день жертв радянської системи, а щойно потім – інші річниці», – говорив депутат.
Уже після голосування, коли остаточно вирішили трагедію на Волині назвати «етнічною чисткою з ознаками геноциду», на офіційній конференції прем’єр Дональд Туск відзначав, що українці також мають привід звинувачувати поляків у геноциді. «Не знаю, чи хтось звернув увагу на те, що згідно з конвенцією Організації об’єднаних націй щодо визначення „геноцид”, українці так могли би назвати операцію „Вісла”. Задумаймося, що є на сьогодні нашим завданням: загострювати спільний польсько-український діалог і „торгуватися”, хто кого сильніше вдарить словом, чи формулювати такі твердження, які не залишатимуть сумніву щодо того, хто винен, наскільки страшним був цей злочин і яким чином ми вшановуємо пам’ять жертв. Але, одночасно, такі дії повинні сприяти пошукові єдності між Україною і Польщею в майбутньому, а не ускладнювати його», – говорив голова польського уряду, підкреслюючи, що за роки існування демократичної Польщі усі державні лідери не мали сумнівів щодо потреби добрих польсько-українських відносин.
