Олександр Маслей ■ ГРОМАДА ■ №37, 2013-09-15
Ряшівський відділ Інституту національної пам’яті 2007 р. видав книжку Януша Боровця «Kryptonim „Ośmiornica”. Służba Bezpieczeństwa wobec Rzeszowskiego Oddziału Solidarności Walczącej 1982–1990». У ній представлено, зокрема, методи і техніки операційних дій польської СБ проти відділу «Солідарності, що бореться» (Solidarność Walcząca) у Ряшеві.
У книжці описано, як СБ організувала канали передачі інформації в Україну і Словаччину. Тут же автор закинув греко-католицькому священикові о. Іванові Піпці співпрацю зі спецслужбами Народної Польщі. Про це можна прочитати в примітках, де зазначено, що СБ співпрацювала з таємним співробітником «Владикою» –о. Іваном Піпкою. Цей «Владика» нібито мав перевозити в Україну і Словаччину підготовані СБ бюлетені, які дезорієнтували закордонних читачів щодо ситуації в Польщі. Отож, під час підготовки книжки автор натрапив у документах СБ на чотири псевдоніми, пов’язані з Греко-католицькою церквою, один з них – таємний співробітник «Владика» (TW „Władyka”) № реєстру КС-7155). Проте Я. Боровець не перевірив, чи насправді це був о. І. Піпка, однак звинуватив його у співпраці на підставі реєстрів СБ.
Отець І. Піпка подав скаргу до Окружного суду в Кракові, почуваючи себе скривдженим через неслушне звинувачення. Прокуратура ІНП в Кракові провела чотирилітнє розслідування та передала зібрані матеріали до суду. На останньому засіданні Окружного суду в Кракові у травні 2013 р. прокурор ІНП ствердив, що він на основі зібраного матеріалу люстраційного бюро ІНП у Кракові подасть клопотання з підтвердженням того, що о. І. Піпка склав правдиву люстраційну декларацію.
Окружний суд у Кракові вислухав теж автора публікації, який сказав: «Як автор книжки я лише цитував матеріали СБ, які стосувалися І. Піпки, а не оцінював того, чи І. Піпка був таємним співпрацівником СБ». В суді також виступив функціонер СБ Марек Островський, який здійснив запис «ТС „Владика”» у реєстрах СБ. Він сказав, що «І. Піпка не був цією особою, а здійснена реєстрація свідчила тільки про те, що СБ цікавилася цією особою і хотіла, щоб вона почала таку співпрацю».
Суд, оцінивши всі докази, а також брак документів, що підтверджували б факт співпраці зі спецслужбами ПНР, однозначно ствердив, що о. І. Піпка не був співпрацівником СБ і склав правдиву люстраційну декларацію.
На початку серпня о. І. Піпка отримав письмове обґрунтування рішення Окружного суду в Кракові (сиґнатура акт ІІІ К 378/12).
Треба було п’ять років, щоб очистити людину від бруду, яким «невинна книжка» заплямувала ім’я отця Івана. ■
