Ігор Щерба ■ ПОГЛЯДИ ■ №39, 2016-09-25
У ХІХ ст. Карл Маркс та Фрідріх Енгельс заявляв у своєму «Маніфесті» про те, що «привид комунізму бродить по Європі». Сьогодні нам слід заявити, що інший привид, цим разом – привид націоналізму бродить по Європі, викликаючи неспокій урядів і владних політичних угруповань. Однак у Польщі мало хто хвилюється з цього приводу. Представники владних та силових структур холоднокровно запевняють, що ситуація є під контролем, окремі інциденти – це звичайне хуліганство. Проте статистичні зведення, які подає поліція, заперечують самовдоволеним деклараціям хоч би депутатів Сейму Польщі (ми про це писали в попередньому числі «НС»). За статистичними показниками, кількість нападів з расистським та ксенофобічним підґрунтям значно збільшилася, а ще донедавна це були рідкісні випадки. Польський речник прав людини Адам Боднар б’є на сполох, закликаючи польське суспільство «ставитися до інших так, як воно хотіло б, щоби ставились до нього».
Варто глянути, які неґативні явища в Європу приніс цей блукаючий привид націоналізму.
Впливові політичні сили (їхні перемоги у виборах в окремих країнах стали фактом) заявляють про «національний егоїзм», мовляв, моя хата скраю, а чужинцям до неї – зась! Видно, що маємо справу з пристрастями, які поволі перетворюються на брутальну поведінку. Англійські націоналісти на смерть б’ють поляків, у німецькому місті Бауцен (пол. – Budziszyn) на головній площі б’ються між собою молоді німецькі націоналісти з міґрантами з Африки, словаки і чехи били недавно ромів, українці влаштували погром ромського села біля Одеси, у Москві місцеві націоналісти переслідують людей з Кавказу, а в Балканському реґіоні поліція під впливом громадської думки б’є міґрантів і ставить стіну перед біженцями з Африки та Азії. У Польщі націоналісти б’ють німецькомовних (таки своїх земляків) і прохожих з іншим кольором шкіри або рвуть на людях вишиті сорочки, на місцях карають за «червоно-чорну» розмовну мову у крамницях.
Нещодавно видання «Tygodnik Powszechny» помістило на своїх сторінках інтерв’ю з Матеушем-Божидаром Мажохом, головою варшавської ланки «Всепольської молоді» (Młodzieży Wszechpolskiej), який називає себе в мережі твіттер «народовцем-католиком».
Журналістка починає розмову з ним від ствердження, що члени цієї організації не допускають до себе думки про те, що хтось по-іншому може сприймати світ. М.-Б. Мажох їй відповідає: «Ми переконані в тому, що наші ідеали найкращі для Польщі».
«Хто тоді, на Ваш погляд, головний ворог батьківщини?», – питає журналістка. – «Усі ті, що ведуть її до морального падіння, лібералізму, погано інтерпретованої толерантності і відходу від християнських цінностей, на яких вона була побудована», – говорить М.-Б. Мажох.
Окремі польські коментатори вважають, що неприпустимо творити і поширювати спрощений націоналістичний політичний символ «поляк-католик», прикривати явно шовіністичну, ксенофобічну ідеологію вченням Римо-католицької церкви. Це недопустиме, хоча б у світлі вчення папи римського Івана-Павла ІІ та Франциска, бо ж вони стоять на іншій позиції. Проте ієрархи мовчать. Це мовчання є дивним, а навіть двозначним, як підкреслюють коментатори.
Однак під час 26-го економічного форуму в Криниці слово у цій справі нарешті взяли ієрархи польської Римо-католицької церкви. Примас Польщі архиєпископ Войцех Поляк остерігав, що націоналізм не повинен проникати у християнство, бо це відволікає нас від його суті.
Краківське видання «Газети виборчої» згадує слова учасника семінару «1050 років. Що далі? Польща християнська і постхристиянська» монаха домініканського чину о. Марцина Зємби, який сказав: «Мене хвилює повзучий ріст націоналізму, приєднування його до релігії. Це поганство, безбожність та ієресія. Все це дуже небезпечне для святої церкви». Це, на мій погляд, дуже сильні слова, до яких треба прислухатися, а потім треба бити на сполох.
Варто пригадати, що випущений колись К. Марксом та Ф. Енгельсом «привид комунізму» не був у пору приборканий і призвів у ХХ ст. до нечуваного кровопролиття, бо ж надихнув Йосипа Сталіна та Адольфа Гітлера (останній був лідером націонал-соціалістичної німецької партії) до страшних дій. Нині в Польщі окремі політичні активісти викликають до життя привид і вчення ідеолога польського націоналізму Романа Дмовського. Приваблює до нього і його мислення, зокрема молодих людей, і такі кличі, як «Велика Польща» або «Смерть ворогам батьківщини».
Польські ЗМІ цитують розмову з доктором Славомиром Дреліхом, викладачем університету ім. Миколая Коперника в Торуні, а також вчителем у ліцеї.
Про погляди своїх вихованців він говорить так: «Dyskurs narodowy jest atrakcyjny. Jest głęboko emocjonalny, mocno zakorzeniony tożsamościowo i pragnie dać młodemu człowiekowi poczucie bezpieczeństwa. Prawica stara się je budować we wspólnocie narodowej. Tego partie lewicowe czy liberalne nie dają». («Національний дискурс привабливий, глибоко емоційний, міцно закорінений у тотожності. Він прагне дати молодій людині почуття безпеки. „Праві” стараються його будувати в національній спільноті. Цього „ліві” чи ліберальні партії не дають», – ред.).
На питання журналіста про те, звідки польське молоде покоління черпає свої знання, наприклад, про «проклятого» солдата, майора «Лупашку», науковець відповідає: «На жаль, у них нема ніяких історичних знань. За усім тим стоять польські ЗМІ, одні з яких, ці помірковані, мають обмежений вплив на свідомість молодого покоління. Душею молоді заволоділи найбільш крикливі ЗМІ. Польська молодь свої знання про патріотизм бере з інтернет-мережі», – підкреслює С. Дреліх.
Про національні меншості говорить у згадуваному інтерв’ю лідер варшавських «вшехполяків» М.-Б. Мажох, а він не такий собі звичайний активіст із забутого району столиці, але ще асистент впливового депутата Сейму РП, лідера Національного руху (Ruchu Narodowego) Роберта Вінніцького: «Вам треба (нацменшостям – ред.) жити так, як ми живемо. Меншості мають дотримуватися законів і звичаїв, які тут запроваджені. Верховодить воля нації, і не треба нам гнути колін перед всілякими меншостями». Журналістка ставить крапку над і, коли питає М.-Б. Мажоха: «Чи насильство, на Вашу думку, є панацеєю на всі проблеми у згаданому контексті?»
«Часом воно необхідне, особливо тоді, коли люди почуваються в небезпеці, а держава не ґарантує її», – переконливо відповідає лідер варшавської «Всепольської молоді».
І що ж тут нам коментувати далі? ■
