(гс) ■ ПОДІЇ ■ №24 2016-06-12
Українці закликали поляків встановити спільний День пам‘яті жертв польсько-українського конфлікту. Під зверненням на початку червня підписались глави Церков, колишні президенти, відомі державні і громадські діячі та інтелектуалісти.
Не вгамує біль
Свої підписи поставили, зокрема, святійший Філарет (Українська православна церква Київського патріархату), блаженнійший Святослав (Українська греко-католицька церква), Леонід Кравчук, Віктор Ющенко, Іван Дзюба, Дмитро Павличко та інші видатні діячі.
Українці заохочують поляків утриматися від суперечливих політичних заяв щодо минулого, оскільки такі ініціативи можуть використовувати треті сили, зацікавлені загостренням польсько-українських відносин. Українські лідери вважають, що будь-яка нерозважна політична декларація з польського боку «не вгамує біль, а лише дозволить нашим спільним ворогам використати його проти Польщі та України». Крім цього, автори звернення відзначають: «Не маймо сумніву: вороже тавро буде поставлено на обидві спільноти. Пам’ятаймо також, що Київ і Варшава – це стратегічна східна опора всієї Європи. Маємо усвідомити, що приклад нашого взаємного порозуміння здатний стати зразком для всього європейського простору».
Головний мотив
Замість окремих національних документів пропонується двосторонній акт і встановлення єдиного Дня пам’яті про жертви польсько-українського конфлікту під час ІІ Світової війни і після її закінчення: «Напередодні меморіальних подій, що з липня розпочнуться в обох державах, закликаємо повернутися до традиції спільних парламентських відозв, які не розділятимуть, а об’єднуватимуть нас у покаянні і прощенні. Керуючись духом братерства, закликаємо разом встановити спільний День пам’яті за жертвами нашого минулого і віри у неповторення зла». Мотивуючи свою ініціативу, представники українських еліт відзначали:
«Особливим болем і для України, і для Польщі залишається трагедія Волині і польсько-українського конфлікту в роки Другої світової війни, у проваллі якого знищено тисячі невинних братів і сестер. Убивство невинних людей не має виправдання. Просимо прощення за вчинені злочини і кривди – це наш головний мотив. Просимо прощення і рівною мірою прощаємо злочини і кривди, вчинені щодо нас, — це єдина духовна формула, що повинна бути мотивом кожного українського і польського серця, яке прагне миру і порозуміння».
Нерівність
Автори звернення відзначають, що Україна надалі стоїть перед викликом цілісної оцінки, у тому своєї відповідальності за минуле. Водночас підкреслюють, що найбільшим злом у польсько-українських відносинах була нерівність, якої джерелом стала бездержавність України. Представники української еліти переконані, що й «польській думці належить повною мірою прийняти самобутність української національної традиції як справедливу і гідну поваги боротьбу за свою державність і незалежність».
Такі ініціативи по польському боці, особливо в колі кресових середовищ, ніколи не знаходять підтримки. Противники спільного вшанування жертв, як правило, згадують про «прикривання» правди, вимагають однобічного засудження українців тощо. Як буде цього разу, вирішить польська державна, духовна та суспільна еліта. Українську руку – простягнуто…
