Богдан Гук ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №47, 2016-11-20
У Флоринці 1951 р., – вперше від 1391 р., тобто відколи це село існує, – виникла римо-католицька парафія. Її базою стали римо-католики, що наплинули сюди після Акції «Вісла», та залучена до латинського культу церква Святого Архистратига Михаїла з 1875 р. Саме в ній хтось задумав поставити інформаційну таблицю з текстом під назвою «Короткий нарис історії Флоринки».
Цей текст – один з канонічних прикладів римо-католицького освоювання Лемківщини шляхом творення такої історії краю, одну частину якої можна приховати, другу – викривлено інтерпретувати, а третю просто взяти з хмари. До категорії написаного належить леґенда про латинського шляхтича Флоріана, у честь якого за польського короля Локетека названо нинішню Флоринку. У давню добу, звертає увагу таблиця при допомозі різниці між «чистим» і «брудним», серед мешканців села немало «чисто польських прізвищ», але демографічну перевагу мали волохи (читай: брудні) і саме тому село стало лемківським (читай: було б краще, якби стало «чистим», польським…).
Далі – одна з найбільших «перлин» тексту, яку наводжу в ориґіналі: «Wołochów bowiem od XIX w. zaczęto nazywać Łemkami, a zamieszkałe przez nich wsie Łemkowszczyzną». От що значить костельна історіографія!
Відтак речення, де про лемків латинський автор виклав чи не все своє знання: «Łemkowie byli „ruskimi góralami”, na co dzień posługiwali się dialektem języka ukraińskiego, ubierali się w swoje regionalne stroje ludowe i byli wyznania prawosławnego oraz greckokatolickiego zwanego inaczej unickim».
Цікаво пояснено наявність право-слав’я. Отож: «Навіть у дуже малих селах мешканці самі засновували православні парафії». У такий спосіб автор оправдав краківських латинських єпископів, які були власниками села, але не знали, що діється в малих селах, а там просто ex nihilо виникали «шизматики». Про приналежність Лемківщини до Київської православної митрополії згадки нема.
До переваг «Короткого нарису історії Флоринки» я відношу згадку про те, що тут 5 грудня 1918 р. проголошено створення Руської народної республіки лемків. Правда, автор тексту не знав того, що слово «руска» в назві республіки писали тоді як «русска», а це треба нині перекладати як «російська» (адже «руска» з одним «с» означала б – «українська»). Отож, правильна назва була така: Російська народна республіка лемків (цей факт – не жарти ані для автора напису, ані для нас сьогодні).
Позитивним моментом є також згадки про обидві депортації, але ніяк не можна зрозуміти формули ось якого «чудового перетворення»: «Нинішній парафіяльний костел – це колишня греко-католицька церква». Стоячи перед флоринською святинею у липні 2016 р., я не побачив там нічого римо-католицького ані костельного. Задумувався, проте, над одним: у Флоринці нині мешкають поляки чи мазури? Адже поляки – це прямі нащадки шляхтичів, а нинішні римо-католицькі жителі Флоринки – це нащадки селян, тобто мазурів, а не поляків. Цей сумнів видається мені обґрунтованим, тому що в «Короткому нарисі історії Флоринки» лемки ні разу не названі русинами або руснаками. ■
▲ Інформаційна таблиця у Флоринці.
