Степан Мігус ■ ПОДІЇ ■ №6, 2017-02-05
Районна прокуратура в Томашеві-Люблинському вирішила анулювати розслідування справи зневаги цвинтаря в Ульгівку. Чимало людей бачило дерев’яний туалет, поставлений торік на старому цвинтарі в Ульгівку Томашівського повіту. Спершу він стояв зразу за дзвіницею, яку теж побудовано на цвинтарі, можливо, на знищеній могилі.
Після протестів нащадка ульгівчан Миколи Табаки з Лігниці туалет швидко перенесли у віддалений закуток цвинтаря, теж невідомо, чи не на чергові знищені могили. На дзвіниці – почеплено картку з написом «WC» і стрілкою, що вказувала напрямок. Наприкінці серпня минулого року, під час Європейських днів добросусідства, цю «будівлю» бачило принаймні 30 людей, котрі взяли участь у панахиді на цвинтарі, яку відправляв митрат о. Стефан Батрух. Дерев’яний туалет був забезпечений туалетним папером, що радше не залишало сумніву, для чого він там стоїть. Навіть місцеві мешканці, оглядаючись крадькома, чи ніхто сторонній не чує, обурювалися з приводу такої зневаги місця поховань…
Ольштинський відділ ОУП у перших днях вересня торік склав на адресу Районної прокуратури в Томашеві-Люблинському повідомлення про скоєння злочину, який полягав у зневазі місця поховання в Ульгівку перед 1947 р., тобто ще до вигнання з отчини в рамках Операції «Вісла» останніх мешканців-українців. Відповідь про анулювання справи надійшла в січні, а датована вона 30 грудня 2016 р. І поліція, і прокуратура інформують, що у справі проведено попереднє розслідування. «W toku czynności dokonano oględzin miejsca-cmentarza w miejscowości Ulhówek znajdującego się przy kościele parafialnym pw. Św. Maksymiliana Kolbe, – читаємо в рішенні згаданих органів. – W wyniku oględzin nie ujawniono śladów użytkowania, w chwili oględzin drewniana ubikacja była przewrócona co świadczyło o tym, że nie była przeznaczona do użytku. W okolicy przedmiotowej ubikacji ujawniono również dwie drewniane deski, noszące ślady impregnowania, co wskazuje na to, że ubikacja wniesiona została na teren cmentarza jedynie po to by ją pomalować i zaimpregnować».
Практично вся представлена арґументація вказує на виключно благородні дії пробоща Станіслава Тимоша і парафіяльної ради. Натомість нема пояснення, навіщо тоді почеплено інформацію, де знаходиться туалет, і повішено там туалетний папір, коли ще «будівля» стояла. З інформації поліції виникає, що пробощ рішення про туалет на цвинтарі прийняв після того як всі мешканці одноголосно цього захотіли. Широко пояснено також, як згаданий духівник і парафіяни дбають про цей український цвинтар, систематично впорядковують його, косять траву, обрізають гілляки. І все з власної ініціативи, «gdyż na przedmiotowym cmentarzu pochowani są mieszkańcy Ulhówka wyznania grekokatolickiego nie mniej jednak podchodzą do tego miejsca z szacunkiem i powagą nie dzieląc ludzi wyznaniem czy narodowością, to są ich dziadowie, pradziadowie, przodkowie, o których pamięć zawsze będzie żywa».
У рішенні підкреслюється, що на цвинтарі відновлено чимало надгробних плит і хрестів. Деякі хрести справді стоять, але більшість цвинтаря виглядає вже як пустеля. Це через те, як доводиться читати, що «większość grobów wykonanych jest z piaskowca bądź wapienia, dlatego upływający czas, warunki atmosferyczne mają niekorzystny wpływ na wygląd i materiał, z jakiego niegdyś wykonano pomniki». Насправді ж перевернуті й поламані хрести скинуто на одну купу, а потім вивезено, як доводилося чути, що на ремонт дороги до недалекого римо-католицького цвинтаря. Розслідування, як написано в рішенні про його анулювання, а особливо свідки, яких допитували в цій справі «zaprzeczają by posiadali wiedzę na temat niszczenia grobów, zaznaczają również, że nic takiego nie słyszeli jak również nikomu nie mówili o tej nieprawdziwej sytuacji». А тимчасом хрестів на цвинтарі залишилося не більше, як кільканадцять.
В окреслений правом час Ольштинський відділ ОУП склав письмову скаргу на рішення Районної прокуратури в Томашеві-Люблинському. ■
