Олександр Маслей ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №6, 2013-02-10
Од пару років, не лем на тоти Різдвяни свята, директор Міской бібліотеки в Горлицях Маґдалена Міллер посилат двомовні святочні побажаня – по-польски і лемківским діалектом. Я іх тіж дістаю. Ци в попередні свята голова Комісії освіти і культури Ауґустин Мруз іх не діставав або не читав? Не знам. Знам тільки, што в тим році міцно ся розсердив на таки побажаня. Та і виголосив таку ото тираду на засіданю Ради міста:
«Szanowni Państwo! Ja w bardzo takiej delikatnej sprawie chciałbym zabrać głos. Zabieram głos, jako Przewodniczący Komisji Oświaty i Kultury w trosce o język polski.
W Polsce istnieje, funkcjonuje chyba 905 albo 906 ustaw. One wszystkie nas obowiązują, chociaż nie mamy zielonego pojęcia o wielu sprawach. Istnieje też ustawa o języku polskim.
Proszę Państwa, ja mam przed sobą dwie kartki życzeń z bibliotek gorlickich. Biblioteka Pedagogiczna i nasza biblioteka miejska. Chciałem dodać, że ja w swoim życiu byłem za granicą kilka lat, byłem mniejszością narodową, nikt mnie nie dyskryminował i ja też nie dyskryminuję nikogo. Natomiast ustawa o języku polskim mówi, że język polski jest językiem urzędowym konstytucyjnych organów państwowa, organów samorządu terytorialnego, terenowych organów administracji publicznej, instytucji powołanych do realizacji określonych zadań publicznych, organów, instytucji i urzędów podległych organom wymienionym w pkt. 1 i pkt. 3, powołanych w celu realizacji zadań tych organów, a także organów państwowych osób prawnych w zakresie, w jakim wykonują zadania, publiczne, organów samorządu innego niż samorząd terytorialny oraz organów organizacji społecznych, zawodowych, spółdzielczych i innych podmiotów wykonujących zadania publiczne.
Proszę Państwa, to tyle. Tylko, dlaczego ja dostałem pismo, życzenia piękne, ale w języku polskim jak i wiersze w innym języku? Dlaczego nie w angielskim czy francuskim, no nie wiem jeszcze hebrajskim?
W Polsce obowiązuje język polski. Jeżeli ja będę pisał do kogoś to sobie mogę po chińsku napisać, ale jeżeli ja piszę, jako dyrektor to muszę używać języka polskiego. I bardzo jest mi przykro, że ja o tym muszę mówić, że ja się burzyłem wielce, ale dbam o ustawę o języku polskim. Dziękuję bardzo!»
Перун ксенофобії на Раді міста стрилив в святочни час і вдарив в бібліотеку в Горлицях. Думам собі, пан Ауґустин Мруз – освічений чловек, вчитель, радник міста, а до того місцеви. Як він виїжджав за границю, то хтів бити меншином, хтів, щоб шанували його права. А тутейші лемки николи за границю не виіжджали, тота границя до них пришла, але вони і дале в себе, хоч і меншином, і хтіли би, щоб їхні права тіж шанували! Бо коли юж гваримо про закони, пане Мруз, то знате, же в Польщи, не виключаючи й Горлиц, діє закон про національни і етнічни меншини.
Пані директор Маґдалена Міллер про справу сказала так: «Trudno komentować postawy. Każdy ma prawo do swojej. Jedni do wyrażania otwartości, drudzy do ksenofobii. Każdy sobie wystawia świadectwo». Об’єднання лемків, викликане до таблиці з приводу лемківских побажань, заняло спокійне і християнске становище, цитуючи Послання апостола Павла: «перемагай зло добром». (До римлян 12:1–21)
На місцевим інтернет-порталю «Горлиці 24» розгоріва ся диспута, якой не вартат цитувати дослівно, скажу тільки коротко: било лем о УПА, Волині та паношиню ся по Горлицях лемків. Радникові Мрозові відповів проф. Мар’ян Стемпєнь (родом з Горлиц), який тіж підтримав директор М. Міллер, дякуючи єй за гарну ініціятиву двомовних побажань. На тим справа могла би ся закінчити, але А. Мруз зараз відповів на листи ОЛ і проф. М. Стемпєня, боронив себе, як Ордон редути.
На чергові Раді міста Горлиц 24 січня поширено плян засіданя о додаткову точку в справі польськой мови, якой вимагав радник А. Мруз. Рада вирішила дати можливіст виповіді і другой сторони – директор М. Міллер. Пані Міллер розпочала свою мову словами: «Gdy rozum śpi budzą się upiory». Проаналізувала вище цитуване виступліня радника Мроза, а на закінчиня повіла: «Jednak największym i najdramatyczniejszym powodem zażenowania jest kontekst kulturowy. Trzeba mieć doprawdy wrażliwość młota pneumatycznego, żeby w tym szczególnym dla większości mieszkańców Polski – celowo nie mówię o narodowościach ani religiach – okresie świąteczno-noworocznym, mieszkając na terenie wielokulturowym, i deklarując: „nigdy w życiu nie miałem i nie mam żadnych uprzedzeń do wszystkich mniejszości narodowych i grup etnicznych, a wręcz przeciwnie. Gdy tylko zaistniała potrzeba to współpracowałem z Nimi i wśród Nich mam wielu znajomych i przyjaciół” przypuścić atak z powodu otrzymania dwujęzycznych życzeń, które, przypomnę, brzmiały m.in.: „Dobrego życia, zdrowia, nastroju. Dobra wszelkiego.” I nie mieć świadomości, jak ten postępek zostanie odebrany». По тих словах більшіст радників довго била оплески. На внесок голови Богдана Мусяла Рада міста (при одному тільки голосі проти) відкликала пана Мроза з посади голови Комісії освіти і культури.
Зацитую тепер тільки раднику А. Мрозові слова єпископа Юзефа Жицінского: «Будь толерантний. Людина – то найбільша вартість. Відпусти штивні засади, коли можут її скривдити. Кожна людина є інша, кожна має свої драмати. Не вимагай, штоби вшитки жили і заховували ся так, як ти. Рівнаня є добри в математиці, а не в житі. Все борони самітних, скривджених, осуджених без вироку». ■
