Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №15, 2017-04-09
Маршалок Сейму Польщі Марек Кухцінський не погодився на виїзне засідання Сеймової комісії нацменшин до Перемишля й околиць. Так псується випрацьовуване роками партнерство між державною стороною та стороною української нацменшини.
Вигідніше пізніше
Приводом для вивчення ситуації на місцях було зростання антиукраїнських настроїв, про які торік українські громадські лідери інформували депутатів. На критичність ситуації і потребу реакції на рівні центральної влади вказували такі події, як багатократне нищення українських місць пам’яті, атака націоналістів на релігійну процесію в Перемишлі чи, врешті, поява прямих закликів до вбивства українців. Не без значення залишалося й те, що в багатьох з тих випадків можна говорити про слід російської інспірації. У вересні 2016 р. на засіданні Комісії нацменшин Данута Куронь, яка брала участь у перемишльській процесії, говорила про небезпеку зростання в державі фізичного і символічного насильства. Вона просила тоді депутатів про уважніший підхід до проблеми ксенофобських настроїв. Саме такі голоси спонукали комісію остаточно провести виїзне засідання. Як відомо, воно мало відбутися наприкінці березня. За вступною програмою депутати мали, крім розмов з представниками громади, покласти квіти біля пам’ятника українцям, вбитим 1945 р. в с. Павлокомі, відвідати Музей лемківської культури в Зиндрановій та знищений вандалами цвинтар у Пикуличах тощо. Українці сподівалися також, що буде нагода поговорити з депутатами й про 70-ту річницю Акції «Вісла» та брак фінансової підтримки тих відзначень з боку держави. Однак маршалок М. Кухцінський, як відомо з медіа-повідомлень, не хотів погодитися на виїзд комісії до Перемишля. Замість цього рекомендував провести засідання у Ряшеві. Голова комісії депутат Данута Пєтрашевська в коментарі для видання «Gazetа Wyborcza» підкреслювала, що маршалок затягував рішення про затвердження виїзду депутатів. Врешті-решт він поступився, але згадуване засідання комісії, за рішенням президії Сейму Польщі, відбудеться щойно у травні. Отож, можна буде поговорити про Акцію «Вісла», але не в контексті можливості зміни суперечливого ставлення державної сторони до цих відзначень, бо на той час вони вже відбудуться.
Кожен повинен висловитися
Позиція маршалка Сейму М. Кухцінського однозначно співпадає з лінією правлячої команди. А там, як видно, немає місця на пам’ять про трагічну депортацію українців чи аналіз небезпечних явищ у польсько-українських відносинах. Тут варто згадати, що депутати партії «Право і справедливість» на засіданнях сеймової комісії послідовно применшують проблему ненависницьких акцій у Польщі. Говорять, наприклад, як співголова комісії Шимон Ґіжинський, що це інциденти марґінального характеру. Голові Об’єднання українців у Польщі Петру Тимі, коли він презентував у сеймовій залі статистику й обставини антиукраїнських акцій, закинули навіть діяння з метою погіршення польсько-українських відносин.
З іншого боку, маршалок Кухцінський просто унеможливив комісії виконувати її основну місію – бути платформою для «понадполітичного» діалогу між меншинами і представниками державної влади. Комісія, за ідеєю, зокрема, її першого голови Яцека Куроня, повинна вирішувати реальні проблеми, у тому числі на місцях проживання громад меншин. Так було, наприклад, у травні 1995 р., коли комісія поїхала до Перемишля і зустрілася з українцями. Між минулим і сучасністю існує багато паралелей. У публічному просторі, а точніше на мурах перемишльської української школи появлялися написи: «Вбий українця», нищили українські пам’ятники (наприклад, у Грушовичах), існувала проблема нелеґальних увічнень тощо. Тоді, як і зараз, кресові середовища вимагали ліквідації Об’єднання українців у Польщі. Водночас в Україні презентовано антипольські фільми чи нищили в публічному просторі зв’язані з польською традицією знаки. Це був також час, коли багато середовищ протестувало проти проведення в Перемишлі Фестивалю української культури (ФУК). І те, що він остаточно відбувся, заслуга саме комісії і чіткої позиції представників польської влади: «Якщо ФУК у Перемишлі мав би породжувати конфлікти, то, звичайно, може так бути, коли комусь на цьому буде залежати або коли два хлопці вип’ють забагато і поб’ються, а випадково один з них буде поляком, а другий українцем. Якщо би цього боятися, то ніколи нічого не можна було б зробити», – говорив на виїзному засіданні комісії тодішній віце-міністр культури Міхал Яґелло. Тоді комісія була форумом, де зустрілися міністри, депутати, лідери Об’єднання українців у Польщі, представники перемишльської та реґіональної влади, польські дипломати з України, представники польської нацменшини та інші. Це не була куртуазна дискусія, сторони презентували часто діаметрально відмінні позиції, але розмовляли: «Хочемо дати шанс висловитись усім зацікавленим, щоб довести до згідного співіснування громадян Польської Речіпосполитої, без огляду на їх національне походження», – говорив, відкриваючи тодішнє засідання, співголова комісії депутат Єжи Штеліґа (Союз лівих демократів).
Можна згадати й 2008 р., коли комісія знову-таки відвідала Перемишль, а потім і Сянік, де ознайомилася з проблемами лемківської громади. Тоді теж було нелегко, бо на робочому столі лежали справи обмеженого фінансування, повернення Народного дому чи знову ж таки проблеми, зв’язані з історичним минулим: «Дводенне засідання принесло багато конструктивних висновків. Появився ряд постулатів. Кілька справ удалося вирішити», – підсумовував той виїзд тодішній голова комісії Марек Аст з «Права і справедливості». Нині його партійні колеґи чомусь уже не бачать користі у прямому діалозі депутатів з українською громадою. А, може, просто проблемою для державної сторони є саме місце зустрічі? Адже Комісія нацменшин торік зустрічалася з українцями, але це не був Перемишль, а Ольштин на Вармії і Мазурах. ■
