■ ПОГЛЯДИ ■ №14, 2013-04-07
Дорогі брати і сестри!
Цього року виповнюється 70 літ від часу масових вбивств на Волині – трагедії, яка стала чорною сторінкою у відносинах двох братніх народів, українського і польського.
З Божої волі український та польський народи багато століть є сусідами. Українці та поляки мають багато спільного в мові, культурі, традиціях. Тривалий час долі наших народів були переплетені державними узами. Споріднює нас і досвід боротьби за власну свободу проти іноземних поневолювачів, проти імперських і тоталітарних режимів.
Як і між людьми, відносини між народами складаються, на жаль, не лише зі світлих сторінок. Поруч зі спільними перемогами та мирною працею, поруч з дружбою та братерством не раз українсько-польські відносини позначалися конфліктами та боротьбою. На жаль так було і в минулому ХХ столітті.
Український та польський народ є християнськими народами, а Господь Ісус Христос закликає нас прощати провини один одному, закликає до любові й миру між собою.
Переконаний – абсолютна більшість українців та поляків сприймають цей Божий заклик, прагнуть будувати дружні, братні стосунки між нашими державами та народами. Підтвердженням цього є особливі партнерські відносини України й Польщі, які склалися у останні десятиліття.
В минулому вже відбулася низка важливих державних, церковних та громадських актів, спрямованих до українсько-польського примирення: заяви Президентів України та Польщі, парламентів (Верховної Ради та Сейму), церковних ієрархів, громадських діячів. «Прощаємо і просимо про прощення» – ці слова допомагають кожному з нас, українцю і поляку, залишити в минулому викликані протистоянням гнів, ненависть, бажання помсти чи реваншу.
Повинна залишитися пам’ять. Ми разом повинні гідно вшановувати жертв українсько-польських конфліктів, ми повинні молитися про них. З нагоди роковин Волинської трагедії цього року ми повинні особливо вшанувати загиблих під час братовбивчого конфлікту. Сподіваюся, що спільна участь українських та польських представників, православного, греко-католицького та римо-католицького духовенства, спільна молитва та заходи пам’яті у храмах та на місцях поховання жертв стануть добрим прикладом і свідченням примирення. Того примирення, завдяки якому подібні конфлікти й трагедії ніколи не зможуть повторитися в майбутньому.
Як вияв примирення та на знак готовності разом будувати краще спільне майбутнє закликаю схилити голови в пам’ять про жертв, піднести за них свої молитви. Закликаю всіх українців та поляків зберігати в серці християнські слова: прощаємо і просимо про прощення. Історикам належить далі досліджувати причини, перебіг та наслідки українсько-польського протистояння, але чорні сторінки минулого не повинні бути визначальними для сьогодення і майбутнього. Зло ніколи не можна перемогти злом, а лише добром.
Від імені Української православної церкви Київського патріархату, від себе особисто звертаюся до братів поляків, засвідчуючи: ми прощаємо і просимо вас про прощення. Мир між нашими народами нехай буде нерукотворним пам’ятником жертвам конфлікту. Нехай Господь упокоїть їхні душі в оселях праведників! Вічна їм пам’ять!
ФІЛАРЕТ, Патріарх Київський і всієї Руси-Україниі
