Марта Коваль ■ ГРОМАДА ■ №18, 2015-05-03
«Скиньте з Шевченка шапку. Та отого дурного кожуха. Відкрийте в нім академіка. Ще одчайдуха-зуха».
Іван Драч
Цьогорічне святкування Шевчен-ківських днів у Ґданську мало виразне політичне забарвлення. І це невипадково: події останнього року в Україні, що принесли не тільки серйозні суспільні зміни, а й поставили перед державою нові політичні виклики, не могли не вплинути на осмислення творчості Шевченка – як найбільш сучасного поета України.
Під час лекції «Шевченко і сучасна Україна», проведеної в домівці ОУП 23 березня, ми говорили про необхідність деміфологізації образу Шевченка, звільнення його від нальоту непотрібних міфів, щоб побачити в Кобзареві не тільки мученика і страдника, а й велета духу, філософа, бунтаря, месника, людину, котра вміла відчувати свій власний народ і як справжній геній передбачати його майбутнє, також модника і жартівника, якому ніщо людське не було чужим. Революція гідності, усі зв’язані з нею події створили новий контекст для прочитання творчості Кобзаря. Виступаючи торік на святкуваннях Шевченківських днів у Києві, Оксана Забужко слушно відзначила, що власне крах старої прогнилої системи брехні та облуди змусив українців нарешті по-іншому глянути на творчість поета і через її призму оцінити власну історію та загрози сучасного світу. Дещо суперечливі відчуття викликав фільм «Ген свободи» (автор стрічки – Андрій Данильченко, режисер – Олександр Ковш), перегляд якого відбувся після лекції. Автор фільму задумується над тим, що спонукає інші народи світу досі ставити пам’ятники Великому Кобзареві. Творцям фільму не вдалося уникнути неодмінної для радянської та пострадянської культурної ідеології «прив’язки» інтерпретації ролі Шевченка до російської культури і творчості його російських сучасників.
Через тиждень, 29 березня, в Будинку скаута у Ґданську організовано присвячений Шевченкові концерт, який також не був традиційним, бо романтична образність Кобзаря цього року відійшла на другий план, поступившись місцем поезії боротьби проти російського поневолення й аґресії. На концерті з пісенно-віршованою композицією «Ми маленькі українці», яку разом з дітлахами підготували Надія Хариш та Орест Михалик, виступив дитячий ансамбль «Гороб’ятко». Шевченко-борець, який ненавидів ворогів свого народу і таврував українців за слабодухість, лицемірність та запроданство, постав перед глядачами у виступі учнів з гуртка української мови (вчителька Ольга Красота-Домарацька).
До проведення цих урочистостей долучилися і студенти філологічного факультету, які навчаються у Ґданському університеті за спеціальною програмою для громадян України. Мистецький проект за мотивами містерії Шевченка «Великий льох» (ініціатор проекту – Марта Коваль) мав на меті не тільки інсценізацію одного з найгостріших політичних творів Кобзаря. Показ містерії, доповненої уривками з інших творів Тараса та відеорядом (зображення на екрані без звуку – ред.) про анексію Криму і війну на Донбасі, був спробою поглянути на сучасну Україну через призму поезії Шевченка. Невинні душі, що пташками кружляють над Україною (Ганна Кіриченко, Зарема Бекірова, Даруся Мороз) і не можуть потрапити на спочинок до Раю, лірники, які співають завчених пісень і не дуже тямлять, що відбувається навколо (Лариса Костюк, З. Бекірова, Г. Кіриченко), і, нарешті, три зловісні ворони (Катерина Бродовська, Ліля Дулінова, Ліля Гайко) постали перед глядачами не просто як герої містерії Шевченка, а і як символ трьох суспільних вимірів сучасної України, що й досі нагадує сплюндровану церкву Богданову.
Особливим гостем концерту був Віктор Река – співак, музикант, композитор і поет, учасник подій на Майдані, поранений на вулиці Грушевського в лютому 2014 р. Віктор не виконував пісень на слова Кобзаря, проте його твори звучали в унісон з виступами попередніх учасників. Бард співав пісні, які рік тому підтримували бойовий дух побратимів у Києві, а також твори про війну на сході України. І в кожній пісні, про що би вона не була, відчувалася віра в перемогу, твердість і незламність духу, чого й навчав нас Шевченко.
