Адам Вевюрка ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №21, 2014-05-25
Головна управа Об’єднання лемків (ОЛ) у Горлицях ухвалила, що 28 квітня стане Днем пам’яті про Акцію «Вісла». ОЛ таким чином хотіло зберегти пам’ять про депортацію, бо ми – її живий, окалічений слід на землях від Лемківщини до Холмщини й Перемищини.
«Ziemie Odzyskane» для нас не були даром. Нас сюди страхом пригнали й закрили у знищених, без вікон і дверей хатах. Але наше життя билося й тут, і воно існує до сьогодні. Через роки дарувало наступним поколінням красу вкрадених гір.
Не треба будити минулого, щоб тепер нести ненависть, і судити нинішнє польське покоління. Бог не дав нам такого права, і ми не просимо про такий суд. Організатори Акції «Вісла» – вже на тому світі, а колективна відповідальність ніколи не буде справедливою. Власне така відповідальність лягла на плечі всіх українців, і Акція «Вісла» була законно встановленим покаранням за вбивство Сверчевського.
Сьогодні ми лише хочемо пам’ятати про цю акцію і розповідати приховану правду про 1947 рік. Правду цю хочемо передавати молодим поколінням, щоб вони знали, якою дорогою їхні дідусі прийшли на «Повернуті землі». Час утамовує біль, можливо, це й добре. Але наш світ не можна будувати на брехні, що Акція «Вісла» була для нас послугою. Так говорять люди, які забули вже дорогу до рідної церкви, забули рідну мову. Пробують приглушити голос сумління, але він не стихає, доки в людині б’є життя. Говорять це також представники польських середовищ, які дивляться на світ очима шляхти І Речі Посполитої. Такий підхід є сьогодні нереальним, це в минулому, це історія.
Ми, члени ОЛ, почули голос пам`яті про Акцію «Вісла» у Члухові та в околицях, де наша громада молитвою, покладенням квітів і запаленням свічок пробуджувала розуміння того, чим насправді була ця трагедія.
Українська школа в Лігниці також ушанувала цю трагічну дату. Делеґації від класів 28 квітня засвітили свічки під меморіальною дошкою, присвяченою пам’яті Акції «Вісла», побіля входу до школи. ОЛ та ОУП за підтримки дирекції школи і самоврядування Лігниці встановили цю таблицю 2007 р., на 60-ті роковини Акції «Вісла». Ця дошка є доказом того, що життя нашої меншини в Лігниці було активним практично з 1947 р. – чи то у стінах хат, у яких лунала рідна мова й молитва, чи в пошуках розсіяних по селах сусідів з рідних земель. А потім – перша українська початкова школа в Ярошівці, початки становлення православних парафій і перші греко-католицькі богослужіння в римо-католицьких костелах, бо тільки там була можливість відправляти служби, хоч нерідко відмовляли нам і в цьому.
Променем надії для нас на Лігниччині стала українська школа (спочатку в Золоториї). Після 1989 р. з’явилася можливість будувати свої церкви, і сьогодні лише поодинокі парафії не мають своїх святинь. У нас є вже свобода, тільки щоб вона не заглушила нашу живу любов до віри і традиції предків, не знищила почуття відповідальності за світ, украдений 1947 р.
Таблиця на стіні нашої школи щодня вітає учнів та інформує про Акцію «Вісла» всіх людей, які, йдучи вулицею Шевченка, неодмінно проходять біля неї (близько 1000 осіб на день). Це урок історії, а також знак надії, що наслідки Акції «Вісла» ніколи не знищать нас, адже щороку у свою рідну школу приходять нові молоді люди.
Перед запаленням свічок була можливість оглянути фільм фонду Романа Крика «Живі долі». Учні почули спогади людей, котрі пам’ятають життя до 1947 р., про те, як насправді виглядала Акція «Вісла» і світ після вигнання. Молодь на екрані бачила і сміх, і сльози тих людей. Незважаючи ні на що, вони впевнені, що життя прожили добре, бо не відреклися від свого. У їхніх очах видно було надію, що наше не зникне, бо наступні покоління хочуть знати, ким вони є, та жити вірою і традиціями предків. Ми всі почули спогади Юлії Лежинської з Брунарів, Марії Гойняк з дому Гойдич зі Щавника та її чоловіка Петра Гойняка з Нової Веси, родин Риствеїв і Святківських, родом з Висової, Тилича, Мохначки і Солотвини.
Ці фільми та інші спогади можна побачити на сайті фонду: http://www.los.org.pl/
У цих записах відчутна сила і краса минулого, залишеного в рідних селах і привезеного на нові місця поселення, щоб жити так само, як предки, і пам’ятати, чому Бог дарував нам красу Карпат.
ОЛ за підтримки о. Павла Березки та Андрія Перегрима також організувало презентацію фільмів фонду «Живі долі» в Заменицях при греко-католицькій парафії.
Пам’ятаючи про Акцію «Вісла», ми віддаємо шану представникам того покоління, яке в часи переслідувань і страху мало повне право відкинути рідні традиції, однак вони присвятили своє життя, життя своїх родин, щоб тільки зберегти дар предків – дорогу правди: ким тебе Бог покликав до життя, тим він і хоче тебе бачити, поки свічка твоя не загасне. Можливо, Акція «Bісла» зробила цю дорогу крутішою, однак це не дає нам права забувати, ким ми є. Наше походження є даром, і тільки від нас залежить, чи ми збережемо його. Кожний має сам собі відповісти на це питання, щоб знати, чому Бог подарував йому життя. ■
Коментарі
Роджений в ЗША в Украіїньский родині, але, жив на Лемкіївщині від 1936го до 1947го року, в селі Височани, Команча гміна. Повіт, Сьяніцький. Добре памятаю “Акцію Вісла”. То дуже вдячний Адамові Вевюрка, за його статю. 1947-памятаймо