Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ 2010-12-16
{mosimage}
Був четвер, 22 лютого 1990 р., коли розпочинався з’їзд, що започаткував діяльність Об’єднання українців у Польщі – нової організації без досвіду, зате в нових політичних обставинах. На ньому присутніми були не тільки члени нашої громади, але й представники Сейму Польщі, інших національних меншин чи українська діаспора з різних країн світу.
11 грудня ц.р. у Варшаві проходила конференція, яка була присвячена 20-літтю існування та функціонування організації.
Особи, причетні до створення ОУП, та свідки заснування Об’єднання 1990-го під час конференції мали нагоду обговорити 20-річчя його діяльності в контексті національної політики у ІІІ РП, польсько-українських відносин та переходу від УСКТ до ОУП. Крім присутніх першого голови організації Юрія Рейта і теперішнього Петра Тими, участь у конференції взяли депутати і заразом члени комісії національних та етнічних меншин Мирон Сич і Славомір Прайс, євродепутат Павел Коваль, державний секретар МВСіА Томаш Семоняк, державний секретар Міністерства національної освіти Польщі (МНО) Мірослав Селятицький, працівник МНО Ґражина Плошайська, представник департаменту віровизнань і національних меншин Юзеф Ружанський, посол України в Польщі Маркіян Мальський та українські консули з Люблина і Щецина.
Духовенство представляли о. Мирослав Левчак та о. Андрій Давидюк, священики Православної церкви у Польщі, а також о. Петро Кушка, парох греко -католицької парафії у Варшаві. Крім членів відділів ОУП у Польщі, на конференцію прибули й представники інших українсь ких організацій, які діють у Польщі, зокрема – Григорій Купріянович (Українське товариство в Люблині), Степан Гладик (Об’єднання лемків), Михайло Пульковський (Товариство “Український народний дім”). Присутніми були й діячі польських неурядових організації, які тепер і в минулому співпрацювали з ОУП, історики, які досліджують тему громадського життя українців після виселення, запрошені гості.
Посол України в Польщі, який передав вітання від міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка, зазначив, що консолідація з українцями за кордоном є одним із пріоритетів зовнішньої політики української держави: “бо, – як сказав, – для нас діалог з вами є ключовим”. З двадцятиліттям активної праці Об’єднання українців у Польщі щирі привітання від імені редакції “Нової Польщі” надіслав її головний редактор Єжи Помяновський, бажаючи нових, належних успіхів і натхнення: “”Нова Польща”, – зазначив він, – продовжуючи діло Єжи Ґедройця, залишається Вашим вірним приятелем у праці над поліпшенням польсько-українських взаємин, збудованих на спільності інтересів. Нехай минуле нас не ділить, а єднає. Многая Вам літа!”
20 років у суспільно-політичному контексті
– Минуло двадцять років діяльності ОУП – і це добра річниця, – говорить Т. Семоняк. Проте існують “складнощі”. Вони стосуються двох сфер: історичної політики, яка надалі будить емоції, та доступності до громадських ЗМІ, завдяки яким також будується суспільна свідомість. 20-ліття, як вважає державний секретар МВСіА, “це момент задоволення для тих, хто управляє організацією, а для нас є добрим партнером”. Те, що сьогодні Об’єднання може бути партнером для польського уряду, – відбувається завдяки людям, які від 90-х рр. будували основу для нашого існування за Леха Валенси: Мирославові Чеху, Володимирові Мокрому, Боґумілі Бердиховській, Михайлові Лесіву, – перераховує депутат Мирон Сич. Двадцять років будови цього фундаменту дало, зокрема, результат у вигляді Народного дому. Проте меншини повинні більше функціонувати в ґмінах, бо, наприклад, завдяки комісії національних меншин у сеймику Вармінсько -Мазурського воєвідства жителі реґіону дізналися, що біля них живуть також інші громади, що сусід може бути іншої національності, – стверджує депутат. У відносинах сусідів, польсько-українських взаєминах українська меншина в Польщі відіграла велику роль, спричинила перетин бар’єру ґетто, тобто замкнення лише у власному середовищі. Ми почали говорити з поляками, а переломним моментом Б. Бердиховська, публіцист та колишній директор бюро з питань національних меншин у Міністерстві культури та мистецтва, вважає внесення в список парламентерів Володимира Мокрого (депутата Сейму РП у 1989-1991 рр.). Тоді також Сенат Польщі прийняв закон, який засуджує акцію “Вісла”, далі дійшло до взаєморозуміння ОУП зі Світовою асоціацією солдатів Армії крайової. Іншим сеґментом активності було спрямування ОУП на політичні відносини між Україною та Польщею.
Сьогодні організація стоїть перед питанням концепції дій: чи більше зосередитися на справах усередині середовища, чи бути більш ефективною і поміченою у двосторонніх відносинах. Однак, здається, треба прийняти іншу стратегію: “А сьогодні вона знаходиться між першою та другою концепціями”, – стверджує Б. Бердиховська. Крок, на її думку, треба зробити й у справі трагедії на Волині.
20 років у контексті майбутнього
Об’єднанню пощастило в співпраці з неурядовими організаціями: наприклад, Гельсінський фонд прав людини проводив тренінґи лідерів організацій. Також доброю виявляється співпраця з Центром словацької культури чи теперішнім державним секретарем при МВСіА. Однак лишаються також проблеми.
– Що спільного має реальна справа увічнень з духом, прийнятим у цій проблемі; чи українська громада не лишиться наодинці з ремонтом Народного дому і чи перепис населення 2011 р. не буде для нас п’ятьма хвилинами гіркої правди? – задумується Петро Тима.
Чергові питання стосуються Інституту культури для меншин та функціонування меншин на ґранти, а це означає, що наступного 20-ліття може вже не бути, – стверджує голова ОУП. Можливо, муніципальні вибори добре віддзеркалюють, яким є стан нашої громади. На жаль, ми не такі динамічні, як кашуби чи силезці. Потрібний аналіз дій нашої спільноти.
Деяких питань організація не вирішить сама, бо необхідний діалог. А в справі увічнень не видно охоти діалогу зі сторони Інституту національної пам’яті Польщі чи так само у справі трагедії на Волині – немає волі другої сторони, що, по суті, є результатом історичної політики в Польщі. Відтак усе перекладається на програми телебачення чи радіо. Щодо останнього поки що, певно, нічого не зміниться: це підтверджують слова присутнього на конференції проф. Стефана Пастушки, члена Крайової ради телебачення і радіомовлення, який говорив: “хочемо показувати те, що нас єднає”.
Факт, що щораз менше дітей навчається української мови, що помітне щораз менше втягнення в діяльність ОУП, можливо, пов’язаний із цивілізаційними змінами. Однак коли українська громада не буде в силі пристосуватися до цих змін, то “вона залишиться фольклористичним заповідником, а ті, які хочуть розвиватися, відійдуть та підуть вперед”, – резюмує Б. Бердиховська. Один із головних тестів чекає і Об’єднання, і громаду через п’ять місяців, коли відбудеться перепис населення.
На завершення конференції Посольство України угостило учасників конференції, а Стефанія Лайкош, Іван Сирник та Олександр Бачик отримали від посла почесні грамоти та медалі за “багаторічну плідну діяльність, спрямовану на збереження національно культурної самобутності та етнічної ідентичності закордонних українців”.
“Наше слово” №51, 19 грудня 2010 року {moscomment}
