Богдан Гук ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №32, 2016-08-07
34 «Лемківська ватра» в Ждині
Коли Ернест Хемінгуей писав про любов, яка переносить гори, мабуть, мав на думці «Лемківську ватру»…
У світ знову пішов потужний сиґнал про історичний родовід і нинішнє життя Лемківщини – відбулася 34 «Лемківська ватра». Не з Інтернету, а зі Ждині Об’єднання лемків 22–24 липня надсилало сиґнал і про те, що у світі нема іншої організації, яка би володіла подібним мобілізаційним потенціалом та авторитетом. Адже вогонь ждинський – це «ватра»-мати всіх лемківських, русинських, руснацьких «ватр» в Україні, Польщі, США чи Канаді.
Вогонь розгорівсь у п’ятницю, але перші шатра на ватряному полі стояли у вівторок. Нерадо лемки й виїжджали зі свого села, відновленого на кілька днів у Карпатах: у понеділок не було чути музики на сцені, та чимало наметів залишалося стояти, наче їхні мешканці прагнули остатися тут назавжди. Нікому це не було дивним, тому що «ватра є великим джерелом здоров’я для тисяч людей у їхніх щоденних змаганнях з Акцією «Вісла» – десь у Ґожові, Пшемкові, Кунковій чи Маластові.
З почутого: насамперед Бог сотворив «ватру», а потім Землю…
Вранці в суботу про початок «Лемківської ватри» в 69-у річницю вигнання сповістив Дзвін миру на Місці пам’яті. У нього вдарили владики, а потім – інші офіційні гості. Їх та всіх присутніх пізніше привітав зі сцени голова ОЛ Стефан Клапик. Він говорив, що цей захід кличе всіх, а зокрема молодь, до вірної пам’яті про предків, до пошани до поколінь руснаків, які жили і працювали на Лемківщині до 1947 р.
Під час офіційних привітань від імені ґміни Устя-Руське звертався до достойних гостей війт Дмитро Ридзанич. Після нього депутат Сейму Польщі Барбара Бартусь сказала, м.ін., що лемки талановитіші від інших; сенатор Станіслав Коґут звернувся до всіх словами: «Брати лемки, дякуйте Господеві за Стефана Гладика, бо ніхто так не дбав про ваші справи, як він…»; міністр спорту РП Давід Лясек констатував наявність великого туристичного потенціалу в активності лемків та подякував їм за те, що діляться Лемківщиною з іншими; заступник представника громадянських прав Кшиштоф Олькович звернув увагу на те, як ОЛ обстоює їх права.
Віце-маршалок Малопольського воєвідства Станіслав Сорис поділився своєю думкою про те, що концепція міжнаціонального співіснування за принципом «мульти-культи» вичерпалася, тому «ватра», яка є поверненням українців до свого коріння, зменшує напругу в суспільстві. А секретар Посольства України Наталія Житарюк прочитала від президента України Петра Порошенка листа до присутніх на «ватрі». Серед офіційних гостей були також консул України в Кракові Олександр Мандюк, представниця лемків у Спільній комісії уряду і меншин Мирослава Копистянська та представники братніх лемківських організацій.
Єпископ угкц Володимир (Ющак) відзначив, що «Лемківська ватра» – це результат доброї впертості лемків, яких уже 20 років після Акції «Вісла» мало не бути, а вони далі є, хоч невдовзі сповниться 70-річчя цього злочину. владика Православної церкви Паїсій (Мартинюк) привітав усіх на «землі мучеників талергофських і Максима Горлицького» та побажав, щоби любов покрила багатостраждальну землю України, яку намагаються руйнувати сили зла. Хвилиною тиші присутні пом’янули померлих, серед яких і Андрія Барну, котрий, приїжджаючи на «ватру», завжди босоніж ходив по своїй священній землі.
Художню частину почала пісня-гімн «Гори наши» у виконанні хору «Зоря» з Устя-Руського, а потім на сцені аж до пізньої ночі, до нічного концерту гурту «Йорий Kлoц» зі Львова, звучала вся програма. Звісно, переважали гурти, які виконують лемківський пісенний фольклор, будь він з Хорватії чи зі Словаччини, Польші чи з України. Загалом виступило 45 колективів (приблизно 1000 виконавців).
Звивиста і кольорова, наче китайський змій
У неділю сцена до полудня не пропонувала програми, хоч тільки частина «ватрян» молилася на архиєрейських Службах Божих в обох обрядах. Потім почало здорово клекотіти, аж здавалось, що схили гори втрачають свою нерухомість і вгинаються від потоків радості й сміху.
Поміж супровідними заходами виділялася дискусія про 27 років діяльності Об’єднання лемків. Не міг прибути з огляду на стан здоров’я перший голова Федір Ґоч, отож сіли до неї його наступники Василь Шлянта, Олександр Маслей, Стефан Гладик та Еміліан Гойсак (їх у заголовку цієї небуденної зустрічі названо «Велика п’ятірка»). Давні лідери поділилися переосмисленим досвідом лідерства в ОЛ. Присутні в «літературному» наметі мали нагоду переконатися у прямій дискусії, наскільки відкрита, демократична і плюралістична була позиція їх організації. Теперішній голова Стефан Клапик міг подумати, що після його головування доведеться давати звіт не лише перед звітно-виборчими зборами ОЛ, а й перед «ватрянами».
На цю ж пору, а це була 16–17 год., перед сценою зібралася найбільша кількість глядачів. Раніше навіть половина публіки шукала захисту від сонця в потоці, під деревами чи будь-яким дахом. Потім, під час мого опитування, що можна було б змінити на «Лемківській ватрі», кожного разу звучала пропозиція: дах над сценою (кошт інвестиції – не менше ніж 500 тис., як сказав котрийсь з діячів ОЛ, яке таки підготувало план будівлі). Інші побажання: підняти рівень санітарного обладнання шляхом збільшення кількості душів (м. ін., польових) і туалетів. Ще інші: змінити побудову «ватряного» поля. Адже прогулянкова вуличка «Лемко-стріт», затіснена між крамами, не спроможна зняти напруги з опозиції сцена-пиварня. А коли б облаштувати в різних місцях поля невеликі «бокси» з міні-сценою, дахом, столами і лавками, вони мали би шанс перетворитися не лише на місця бесід для сімей чи гуртів знайомих, але також місця міні-концертів, презентацій, виставок, сесій тощо. Це природно, що організатор зосереджує увагу на сцені та гастрономії, але далеко не всі гості справді хочуть провести свої 72 «ватро-години», тиняючись від одного галасливого багатолюддя біля сцени до такого ж самого в пивному залі. Правда, функціонування «хижі» (будівля зліва від сцени) показує, що організатори або неспроможні заповнити вже наявної площі «інтимності», або не усвідомлюють собі, що без значного збільшення різноманіття пропозиції їх проект-флагман може втратити глядача. Кількість зацікавлених показує, на мою думку, що треба збільшити простір і дбати про привабливість і рівень інтелектуальних зустрічей у «літературно-дискусійному» шатрі.
О, «Лемківська ватро»…
Погода була прекрасна. Кількість молоді вражала: від довгоногих дівчат, які кожного дня ходили в іншому одязі, наче на міському бульварі, до смуглявих хлопців, настільки культурних, що віддавали перевагу спогляданню на цю п’янку красу, замість фантазувати про неї при пиві. Діти мали свою «ватрочку» та піщанку, а старшим Меланія Хом’як сама створила простір відпочинку, гарно виділивши власноручним дерев’яним тином загородку.
Безперечно, «Лемківська ватра» ліквідує аґресію та оздоровлює у прямому фізичному сенсі. Вона лікує недугу самоти, відчуження і страху, вона дає чудовий сон на природі, виводить у ліс утомлених містом. Тут нема старіння. Тут радісно починається нове життя. І тому жаль було дивитися, як староста «ватри» Петро Кащак попросив лемків забрати додому «ватряні» вогники доброї надії на майбутній рік та ввечері о 18.00 год. залив добрий вогонь. ■
