(гс) ■ ПОДІЇ ■ 2009-03-04
Приблизно сорок хвилин було чинним становище, у якому 24 лютого під час засідання Спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин висловлено недовіру департаменту віросповідань та національних і етнічних меншин у Міністерстві внутрішніх справ і адміністрації. Потім меншини своє становище зняли, а до проблеми вирішено повернутися на позачерговому засіданні комісії, яке заплановано на кінець березня.
Обґрунтовуючи поки що призупинену недовіру голова комісії від меншин Артур Яблонський перераховував основні закиди: “Департамент не дотримується прийнятого порядку та правил надавання дотацій, нехтує усіма встановленими термінами.
Ставлення до меншин не є партнерським та існує підозра, що частина рішень необґрунтовані. Усі наслідки інтерпретаційних помилок департаменту несе найчастіше меншинна сторона”. Меншини попросили міністра Томаша Семоняка представити пропозиції нових вреґулювань щодо дотацій, у яких візьметься до уваги постійний контроль та моніторинґ роботи департаменту з боку спільної комісії.
Каталізатором невдоволення був теж факт, що під кінець лютого й надалі не було чіткої інформації щодо розподілу грошей на окремі проекти (остаточно учасники засідання отримали таку інформацію, хоч неповну – гс). Крім цього, директор Анджей Марциняк повідомив, що договори будуть підписуватися щойно після опублікування нового, кориснішого розпорядження міністра у справі порядку надання дотацій на реалізацію завдань, які мають на меті охорону, збереження та розвиток культурної тотожності меншин.
Однак це може тривати навіть кілька наступних тижнів, тому голова ОУП Петро Тима відзначав, що “така ситуація має конкретні фінансові наслідки і змушує організації брати кредити”. Водночас голова ОУП постулював зміни в дотаційному механізмі, щоб хоча цілорічні проекти або проекти заходів на перші місяці року отримували статус пріоритетних і розглядалися у прискореному порядку.
Комісія обговорила також виконання доручень Ради Європи у плані захисту прав меншин. В оцінці меншин, держава й надалі не вирішує питань про місця пам’яті в дусі діалогу, приклад чого становить брак відповідної реакції на сиґналізовані проблеми щодо співробітництва з Радою охорони пам’яті боротьби та мучеництва. П. Тима запропонував, щоб комісія посприяла поверненню до складу РОПБіМ представника меншин, якого на даний момент немає. Олена Дуць- Файфер пригадувала, що серед доручень було також сприяння утворенню культурних меншинних центрів, музеїв та бібліотек. Міністр Т. Семоняк погодився, що це суттєве завдання, однак у нинішній бюджетній дійсності держава не може собі дозволити на такі витрати і переконував, що підтримки слід шукати у самоврядних структурах. Частина меншин має прикрий досвід співробітництва саме з місцевою владою, тому міністрові прийшлося вислухати, що проблеми підтримки культурних центрів не можна повністю зняти з рівня державної адміністрації.
Керівник “Кичери” Юрій Стажинський ознайомив учасників засідання з проблемами ансамблю, які тривають від 2007 р. і пов’язані з браком фінансування з боку МВСіА. Востаннє “Кичеру” поставили на грані існування 19 лютого, коли ансамбль отримав інформацію, що цьогорічний фестиваль “Світ під Кичерою” знову не отримає фінансування. Довготривалі перемовини не давали успішного результату, однак зустріч з директорами департаменту саме у день засідання комісії довела до того, що Стажинський з обережним оптимізмом міг сказати, що вперше від якогось часу провів дуже змістовну дискусію, під час якої знайдено позитивне вирішення проблем. Департамент розгляне тепер можливість, щоб призначити на фестиваль дотацію у розмірі 60 тис. зл. Крім того, з’явилися попередні домовленості щодо способу погашення минулорічного боргу “Кичери”.
* * *
Засідання спільної комісії показує, що дотаційним проблемам і досі притаманний “бумеранґовий” характер. Напевно має рацію Т. Семоняк, говорячи, що меншинні питання “не знаходяться на якомусь радісному острові” в контексті загальної бюджетної кризи. Однак разом з тим виразно видно, що відомство, яке існує для того, щоб надавати послуги своєму меншинному партнеру, не справляється зі своїми обов’язками. Ну, і з партнерством також не все гаразд. На стику держава-меншини мала би відбуватися буря мозків хоча б у пошуку нових форм сприяння розвиткові меншинної ідентичності, а тут проходять постійні виснажливі змагання за тер міни, механізми надання коштів, розрахунки тощо. Бюрократія забирає цінний час та енергію, при чому може було б їх більше, якби департамент, повертаючи організаціям проекти на поправу, чітко повідомив, що в них, наприклад, бракує підпису, а не писав “просимо усунути формальні помилки”…
“Наше слово” №10, 8 березня 2009 року {moscomment}
