Ярослав Присташ ■ КУЛЬТУРА ■ №47, 2013-11-24
В Ґіжицьку організовано захід, присвячений 5-й річниці заснування Репрезентаційного хору Мазурського відділу Об’єднання українців у Польщі «Камертон». Під час концерту співали місцеві хори: Хор євангельської парафії, Вчительський камерний хор, хори Ґіжицького центру культури «Srebrne Nutki» (яким керує дириґентка «Камертону») і «Cantabile». Останній, на радість глядачів, заспівав польський переклад пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» з Шевченкової балади «Причинна». Звичайно, виступав і хор-ювілянт. Зіркою вечора став октет «Орфей» зі Львова.
На врочистості присутні були офіційні гості, зокрема: Павел Чахаровський – заступник бурґомістра Ґіжицька, Кристина Кральковська – голова Ґіжицької повітової ради, Мирослав Джажджевський і Вацлав Стражевич – староста і заступник старости Ґіжицького повіту, Малґожата Біраґа – скарбник Ґіжицької ґміни, Ева Рачковська – голова Ґіжицької ґмінної ради, Марія Попелюх та Анджей Шоцик – міські депутати, Петро Тима й Мирослав Купич – голова і секретар ОУП, декан Греко-католицької церкви о. Дмитро Гарасим, священики УГКЦ о. Василь Кепещук та о. Павло Старух, парох євангельської парафії в Ґіжицьку Кристіян Борковський, голови місцевих ланок ОУП.
Місцева влада, голова і секретар ОУП, управа Мазурського відділу ОУП, дириґенти хорів – усі вітали й дякували за поширення української культури в реґіоні, а також дарували сувеніри. Дириґент «Камертону» Вікторія Петюк отримала подячну грамоту за «активну і самовіддану працю, а також значний внесок у розвиток українського хорового співу в Польщі, збереження й піднесення рівня української музичної культури та національної ідентичності» від Головної управи ОУП.
Хоч 5 років – це не так вже багато, проте хор виконав велику художню працю, а також міцно закріпився в реґіоні. Велика заслуга в цьому ініціатора заснування хору Івана Піка і дириґента В. Петюк. Крім концертів у Польщі на духовних фестивалях та українських заходах, хор брав участь у концертах за кордоном.
Хор – це окремі хористи. Чим хор є для них? «У “Камертоні” можу реалізувати свій творчий потенціал. Хор дає можливість відірватися від повсякденного життя. Пісня дає можливість вийти поза погані емоції, щоденні клопоти, дає зворушення і добрий настрій, має терапевтичну дію. Завжди варто затриматися в житті, щоб задуматись», – говорить Ірина Мамрик.
Про початки хору розповів Василь Крик: «Були роковини Голодомору і ми зібралися на один раз, щоб підготувати художню програму. А пізніше подумали, зосібна І. Пік та В. Петюк, щоб продовжити і створити якийсь ансамбль. Бо люди віддавна мріяли, щоб був український хор. І ми почали співати й співаємо. Ми – аматори, і нам не є легко, але завдяки впертості і праці дириґента вчимося і співаємо. Приїжджаємо на репетиції двічі на тиждень. Це наше друге життя. Ми створили таку родину, тож разом тішимося і справляємо інші врочистості. Поки мене не викинуть з хору, то буду співати!»
Софія Дранка на питання, чи не важко двічі на тиждень ходити на репетиції, відповіла: «Для мене – ні, але для мого чоловіка – це не так просто. Він також співає, хоч має свій бізнес і старається це якось поєднувати. Він дуже багато працює, та для відпочинку добре так зустрітися два рази на тиждень. Я трішки пізніше стала членом хору. Треба було підтримати альти, отже я долучилася. Співаю вже два роки. На концертах відчувається хвилювання, але при змістовніших творах ростуть емоції. Відчуваємо, як співзвучать наші голоси, і нам тоді дуже приємно». ■
