Ярослав Стех ■ КУЛЬТУРА ■ №36, 2013-09-08
Народився Станіслав Оріховський 1513 р. в родовому селі Оріхівцях на Перемищині тодішнього Руського воєводства у сім’ї окатоличеного українського шляхтича Станіслава Оріховського. Його матір’ю була шляхтянка Ядвіга Баранецька, дочка православного священика. Початкову освіту хлопець отримав у Перемишлі. Пізніше С. Оріховський навчався в Краківському (з 1526 р.), Віденському (з 1527 р.), Віттенберзькому (1529 р.), Падуанському (1532 р.), Болонському (з 1540 р.) університетах і в інших наукових закладах. Він прагнув здобути належну освіту, тому й виїхав за кордон, де перебував сімнадцять років. Поглибивши свої знання, С. Оріховський повернувся на батьківщину.
Саме тоді він став центральною фіґурою доби Відродження в науковому просторі не лише України, а й усього східнослов’янського світу. Понад то, С. Оріховський був також відомим у всій Європі, де його за мудрість і красномовство називали «рутенським» (тобто українським) Демосфеном або «сучасним Цицероном». За висловом Валерія Шевчука, Оріховський був «князем українських гуманістів». Його інтелектуальна спадщина (латинською і польською мовами) − об’ємна і жанрово різноманітна, тому об’єднує гуманістів різних галузей. Він є автором філософських, політичних трактатів, художніх творів тощо.
Варто відмітити, що С. Оріховський відзначався надзвичайно високою національною свідомістю. У своїх працях постійно підкреслював, що він з Роксоланії, тобто з України. Візитною карткою Оріховського стало гасло «Ruthenorum me esse et libenter profiteor» – «Я русин [українець], і охоче це проголошую. Моя Вітчизна Русь, що простягається над рікою Тиром, яку називають Дністром, біля підніжжя Карпатських гір…» – далі йде опис української території. (див. «Лист до Яна-Франциска Коммендоні» (10 грудня 1564 р., м. Радимно біля Перемишля). Він же автор ідеї «Gente Ruthenus natione Polonus» (етнічний русин, громадянин Польщі – ред.).
Творчість цього визначного мислителя відзначається високим гуманізмом, спрямованим на утвердження людських прав і свобод, соціальне й національне визволення з оков поневолення. Він був захисником незалежності й суверенітету народу. В його старанних мальовничих описах людина представлена як найвища істота. У творах вченого майстерно віддзеркалені пам’ятки світової та національної культури. Україну автор змальовує від найдавніших часів і до епохи, коли він жив. Це своєрідне об’єднання людської духовності й особливого її впливу на природно-політичне довкілля. Ці теми були предметом пильної уваги в дослідженнях і публікаціях вченого.
Чимало його сучасників та нащадків зверталися до його творів. Черпали з них натхнення особливо дослідники доби Гуманізму, Просвітництва і Романтизму. Дехто намагався наслідувати стиль вченого, дехто – переспівував його думки. У творчості С. Оріховського віднаходимо цінні зразки філософських, художніх, релігійних, наукових, політичних і народно-історичних пам’яток, які розкривають феномен взаємовпливів духовності й політичного суспільного довкілля. Деякі матеріали, якими користувався вчений, безслідно зникли. Праці Оріховського – безцінний скарб в історії нашої культури. Особливо, коли йдеться про проникливі аналізи минулих періодів.
Поряд із суто науковими аналізами, С. Оріховський з великим письменницьким хистом опрацював тему суспільства, в якому центральну роль відіграє вільна від будь-яких утисків людина. Твори вченого варто впроваджувати не лише до наукового, а й до просвітницько-суспільного життя в Україні.
На особливу увагу заслуговує звернення «Про турецьку загрозу слово друге (до польського короля Сигізмунда)». Це феноменальний протест, оформлений на найвищому літературному та культурному рівні, де переплітається правда, воля і свобода. Друга відозва, написана польському королеві Августу Ягайлові, починається такими словами: «Та доки ти живеш у Краківському замку, люд на Русі нещасно гине. Та ще й як гине! Цього без сліз і розповісти неможливо: ніхто людей не захищає, ніхто не боронить, міста попалено, фортеці зруйновано, багатьох славних лицарів посічено або забрано до полону, немовлят порубано, літніх повбивано, дівчат зґвалтовано прилюдно, жінок збезчещено на очах у чоловіків, молодь пов’язано і забрано разом з реманентом і худобою…»
Цікавими й актуальними є історико-політичний трактат «Напучення королеві польському Сигізмунду-Августу Станіслава Оріховського-Роксолана», промови «Про турецьку загрозу», «Лист до короля Сигізмунда», гострі полемічні твори проти целібату «До римського папи, який вигадав целібат» (він сам був римо-католиком, але сприяв православ’ю), «На промову Станіслава Оріховського, спрямовану проти запеклих оборонців ганебного целібату», послання «До римського папи Юлія ІІІ про схвалення взятого шлюбу», етикетний твір «Промова на похороні польського короля Сигізмунда», історична біографія «Життя і смерть Яна Тарновського», автобіографія у формі листа «До Яна-Франциска Коммендоні про себе самого». Він – автор численних праць, у яких науково обґрунтовано договірну теорію походження держави, яку Оріховський вважав спілкою громадян, пов’язаних правом і спільною національною культурою.
Він підтримував тісні зв’язки з Альбрехтом Дюрером, Ульріхом фон Гутеном, Лукасом Кранахом-старшим.
У творах С. Оріховського ґрунтовно опрацьовані теми науки, культури, політики, мистецтва і побуту та відображено питомий український світ. ■
