Ярослав Присташ ■ ПОДІЇ ■ №47, 2013-11-24
У 1932–1933 роках вмирала Україна. Не від холоду, війни чи хвороб. У людей відібрано основне право – право на життя. Їх зведено до рівня тваринного інстинкту виживання. Заморено їх найстрашнішим способом – голодом.
Як це сталося, що на родючих чорноземах України міг виникнути голод? Адже Україна займає 8,7% від площі чорноземів світу, які становлять 65% ґрунтів України. Єдиним поясненням може бути політично мотивований штучний голод. Комуністична влада морила селян за те, що не хотіли йти до колгоспів, за селянські бунти проти колективізації та конфіскації майна, за свідоме українство.
Чи ми спроможні усвідомити, що таке голод?.. Що це за варварство: змушувати людей пожирати одне одного?! Поколінню виселенців унаслідок Акції «Вісла», яке пережило війну, почуття голоду й холоду не чуже. Проте це покоління могло розраховувати на якусь допомогу. Жителі «совєтської» України вмирали самі. Ніхто їм не допомагав вижити, навпаки, у них відбирали все, що годилося на харчі. Вмирали тихо. Пухли і засинали вічним сном. З тілами мертвих поводилися гірше, як з трупом скотини, яку хоча б можна було… з’їсти.
Найбільше в цьому вражає, що західні держави знали про голод і нічого не зробили. Мало того, купували за безцінь український хліб. Непродане зерно, яке в амбарах стерегли солдати, заплісніло. Міра цинізму й жорстокості Кремля не мала меж.
Попри дезінформацію Заходу брехнями СРСР, правда про ці страшні роки не пропала. Завдяки свідкам, дисидентам, українській діаспорі, науковцям інформація просочувалася і виринала. Тепер ми зобов’язані пам’ятати про жертви Голодомору 30-х і голоду 20-х та 40-х років, нести правду у світ. Нашим завданням теж є пробиватися крізь байдужість, зокрема серед нашої громади.
Згідно з указом президента України «Про встановлення Дня пам’яті жертв голодоморів», цей день скорботи українці відзначають щороку в четверту суботу листопада. Світове українство прийняло цю дату і широко вшановує пам’ять померлих. Цього року цей день припадає на 23 листопада. Тож ушануймо гідно невинних жертв. ■
