Олександр Маслей ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №8, 2013-02-24
Тота історія старань про одобраня свого майна подібна є кус до оповіданя покійного Євгена Євусяка
Євген смотрив на ню з горбка під Лисьцом. Купив собі там дім в своїм селі, на свойой землі. Штоби іщи почути, як пахне ялицови ліс, а вечерами з коминів хиж – дим з паленого букового дерева. Приїжджав до ней з родином в кажди вільни час. Смотрив на «свою» не свою хижу, де перед ґанком росли штири старі туї.
Євген раз міг зайти до свойой хижи за житя. В історії заграбленой хижи бива в нєй породівка, а потім садочок. Коли і його зліквідували, хижа стояла порожня.
Євген взяв ня колиси показати свою хижу. Глошли сме до сінь, потім до комори, а з нєй до кухні. Ту зворушив ся, бо штоси собі пригадав, звідує ся мене, та і собі одповідат.
– Знаш, яки колиси діти били послухнячи родичам? – од таль ня мама післали на «Шлабант»* по цукєр, – вказує місце пальцьом.
– Повідают мі: «Гибай скоро, лем на єдні нозі, Євгене!». Мамі ся міцно спішило, а я цілу дорогу до «Шлабанту» і назад, так як мі казали, скакав єм на єдні нозі… Як єм вернув, то єм так дістав в риц за тото, штом так довго ішов. Жаль страшни єм мав за тоту битку…
Ту потекла му силдза, спомини пришли. Я не відзивав ся.
Бракло би місьця в «НС», якбим хтів описати ширше про стараня ся спадкоємців по Василю Євусяку з Лосі
о свій заграблений родинний маєток. З родини єдних з найзнаменитших лосяньских мазярів. Для того послужу ся календарюм той справи, думам, што читач зрозуміє, як «легко» доходит ся до правди в Речипосполитій Польскій.
«Перша частина балю»
Стараня про поверненя хижи розпочава Євгенова сестра – Анна-Лідія Колянчук.
26 березня 2004 р. звернула ся до воєводи малопольского о уневажніня децизії Президіум повітовой ради народовой з дня 5 жовтня 1956 року про перенятя майна Василя Євусяка в селі Лосі. Од того часу, можна повісти за словами пісні Марилі Родовіч:
«Нєх жиє баль»!
27 березня 2004 р. ґміна Ропа дістає повідомліня про писмо до воєводи.
4 мая 2004 р. воєвода наказує протягом 7 днів узуповнити листу спадкоємців, разом з постановами спадку і їхніма адресами.
31 мая 2004 р. зложено освідчиня, што няньо Василь Євусяк не отримав ніякої рекомпенсати за втрачене майно тому, що по виселеню поїхав до Сєрадза, де в періоді міжвоєнним мав свою «мазярску базу» і купив хату в Здунскій Волі 1951 р.
14 червня 2004 р. А.-Л. Колянчук отримує повідомліня про термін справи.
29 червня 2004 р. отримує повідомліня про зміну терміну справи.
В половині листопада проводят бесіду з директором Виділу розвитку реґіонального Анджеєм Демусом, отримуют запевніня, що справа буде залагоджена до кінця 2004 року.
20 січня 2005 р. приходит чергове повідомліня про зміну терміну справи.
11 березня 2005 р. по чергових пересуванях терміну справи зложено зажаліня до МСВіА у Варшаві.
22 квітня 2005 р. приходит децизія воєводи малопольского, стверджаюча уневажніня ожеченя ППРН в Горлицях з дня 5.10.1956 р. о перейнятю державою землі В. Євусяка.
23 мая 2005 р. – проханя до воєвідзкого управліня про затверджиня децизії воєводи малопольского, тому що жоден ґеодета не має права зробити обміру землі.
23 липня 2005 р. писмо понагляюче в справі затверджиня децизії.
2 серпня 2005 р. управліня воєвідзке повідамляє, що не було відкликань і децизія є остаточна.
5 вересня 2005 р. предложено у Старостві Горлиці засвідчиня про набутя прав до родинного майна. Староста тоту децизію мусит виконати.
Того самого дня геодета принимає справу помірів землі до записів в Судових довічних книгах в Горлицях.
Половина вересня 2005 р. – зверненя до війта ґміни Ропа про залагоджиня способу поверненя майна тому, што в хаті діє іщи садочок. Війт освідчує, што не буде проблемів.
5 жовтня 2005 р. староста повітови в Горлицях повідомляє, што справа є передвчасна тому, што Державни ліси відкликали ся до Міністерства рільництва і розвитку села про стверджиня неважности децизії воєводи.
26 квітня 2006 р. міністр анулював децизію воєводи малопольского о уневажніню децизії Президіум повітовой ради народовой з дня 5 жовтня 1956 р. про перенятя майна Василя Євусяка в селі Лосі.
12 мая 2006 р. – проханя до міністра рільництва про чергове розсмотріня справи.
19 липня 2006 р. міністр підтримує свою децизію, рівночасно повідомляє про можливіст відкликаня ся від його децизії до Начального суду адміністрацийного в Варшаві.
21 серпня 2006 р. – скарга до НСА у Варшаві на децизію міністра рільництва.
14 березня 2007 р. НСА підтримує децизію міністра тому, што від того є компетентне Самоуправне колеґіюм відкликуюче, над якими є НСА. Справу остаточно покінчено.
15 березня 2007 р. А.-Л. Колянчук просит про писемний вирок НСА.
Та од того дня розпочинают ся нові стараня о анулюваня ожеченя ППРН в Горлицях з дн. 5 жовтня 1956 р.
«Білий вальц з урядом»
18 червня 2007 р. – внесок до Самоуправного колеґіюм відкликуючого про відкликаня ожеченя ППРН в Горлицях з 5 жовтня 1956 р.
23 липня 2007 р. СКВ наказує у скорому трибі воєвідзкому управліню переказаня документів децизії воєводи.
14 квітня 2008 р. децизійом СКВ уневажнено ожеченя ППРН в Горлицях з дн. 5 жовтня 1956 р. Державни ліси зразу відкликуют ся.
18 липня 2008 р. СКВ відшмарює внесок Державних лісів і утримує свою децизію.
26 серпня 2008 р. Державни ліси вносят скаргу до СКВ на тоту децизію.
19 вересня 2008 р. СКВ відкликує ся до Воєвідзкого адміністраційного суду в Кракові про одшмаріня скарги Державних лісів.
23 лютого 2009 р. ВНС відкидат скаргу ДЛ на рішення СКВ о уневажніню націоналізації землі Євусяків.
4 мая 2009 р. Суд рейоновий в Горлицях відкидає скаргу Державних лісів.
15 мая 2009 р. Державни ліси відкликуют ся до НСА в Варшаві на постанову суду в Горлицях.
24 березня 2010 р. Начальний адміністрацийний суд одшмаряє скаргу Державних лісів і тим самим майно по Василю Євусяку з Лосі є на папері одсуджене!
Епілог
В чим загалом справа і на які підставі перенято майно Євусяків і не лем той родини? В тим припадку не ма ниякой юридичной підстави. Чому?
По-перше, родина Євусяків не била виселювана в рамках Акцйі «Вісла» тому, што Василь Євусяк з родином виїхав з Лоси перед ньом, до Сєрадза.
По-друге, переймуваня майна т.зв. ожеченями ППРН били роблени незгідні з правом, бо в них не било виказів нерухомості з номерами ділянок і номерами сусідніх ділянок. Переймувано тільки по списку прізвищ, часто «ожеченя» казали про мешканців, яки виїхали до СРСР, а вони лишили ся в державі.
Не виказувано також маєтку рухомого, яки ділянки займав, з ким сусідував і што на них било.
По-третє, «ожеченя» писано товди, коли люде юж повернули! Так є в припадку Лоси – наши приїхали на весну в 1956 р., декотри юж в 1955 р., а «ожеченє» ППРН є з жовтня 1956 р. (!) То як можна било переняти по «висєдльоним», як він фізично бив на місци!
Зато виразно писано в «ожеченях», що переймає ся майно поукраїнське.
Кілько іщи А.-Л. Колянчук буде мусіла находити ся, ним свій власний маєток одбере – не знам. Знам напевно, што іщи не єдни терні заквитнут в Лоси.
Знам, же працівники Державних лісів напевно іщи дашто видумают, ним майно віддадут, але в тим припадку, програли юж вшитко. ■
*Шлабант в Лосі – то місце посередині села за мостом на ріці Лосянці, назване тому так, бо там колиси бив митни шлабант.
