Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ 2011-08-12
{mosimage}
Сейм Польщі 28 липня прийняв проект аболіції, що дозволить вреґулювати статус частині іноземців, які нелеґально перебувають у Польщі. Закон повинен набути чинності 1 січня 2012 р. Відповідні заяви буде можна подавати протягом шести місяців від прийняття документа, який тепер потрапив у Сенат РП, а відтак буде представлений до підпису президентові.
Закон передбачає, що основною вимогою для леґалізації перебування буде безперервне проживання в Польщі щонайменше від 20 грудня 2007 р.
Не треба буде представляти документів про працевлаштування чи оренду помешкання, що було вимогою у двох попередніх аболіціях. Заяви прийматимуть воєводи, а у випадку неґативного рішення існуватиме механізм апеляції до голови Управління з питань іноземців. Іноземцеві можуть відмовити в леґалізації, коли той, наприклад, знаходитиметься у списках небажаних осіб. У рамках аболіції дозвіл на проживання в Польщі видаватиметься на 2 роки – раніше цей термін становив 1 рік. Хоч під час обговорення в сеймі положень щодо аболіції всі політичні клуби підтримали пропоновані вреґулювання, то в кінцевому випадку за них проголосували 291 депутат, 133 було проти, а один утримався:
– Потреба проведення чергової аболіції є наслідком не лише громадських очікувань: ідеться передусім про тих іноземців, які перебувають тут нелеґально, але своє майбутнє пов’язують з нашою країною, – говорив, представляючи проект закону, депутат Громадянської платформи (поль. PO) Пйотр Клім і додав: на необхідності вирішення питання нелеґального перебування іноземців вказував раніше омбудсмен, Гельсінський фонд прав людини чи сеймова комісія нацменшин. Минулого року під сеймовим будинком акцію за проведення аболіції провели міґрантські неурядові організації, які зібралися в комітеті “Імміґранти для аболіції”. Свою підтримку надало також Об’єднання українців у Польщі та депутат Мирон Сич. Він був натхненником дезидерату, прийнятого комісією нацменшин у червні 2010 р., в якому, зокрема, говорилося про внесок леґальних міґрантів в економічний та культурний розвиток країни, проте вказувалося: польське законодавство так сконструйоване, що перебування міґрантів стає нелеґальним досить легко. Це, як відзначали в документі, стає джерелом не лише різних патологій, але також погано відбивається на державному бюджеті. Дезидерат був адресований Міністерству внутрішніх справ і адміністрації. Сьогодні М. Сич позитивно оцінює працю відомства навколо аболіції та врахування тих зауважень і пропозицій, які виходили ще з комісії нацменшин, а потім розроблялися комісією адміністрації та внутрішніх справ:
– Коли до мене звернулися представники неурядових організацій з проханням винести на сеймове обговорення питання аболіції, то вихідними для дальших дій напевно були такі факти, як кількість людей, в тому числі громадян України, які потребують цього роду допомоги, та неефективність польських вреґулювань 2003 і 2007 років, – говорить М. Сич і додає, що закон повинен допомогти розв’язати проблеми звичайних людей, даючи їм правову та медичну опіку, можливість нормально жити і працювати, а нерідко – уперше за кілька років побачитися з сім’єю.
Сейм закон про аболіцію прийняв без жодних правок. Сенат повинен зробити подібно. І також важко собі уявити, щоб документа не підписав президент, який виводиться з політичного кола ініціаторів аболіції. Проте “двері” аболіції відкриються лише на півроку – і тому здається, що успіх цієї акції в основному залежатиме від ефективної інформаційної кампанії. В тому, що державні установи з таким завданням не завжди справляються, ми нещодавно переконалися, коли Головне статистичне управління займалося рекламою завершеного в червні перепису населення серед нацменшин: афіші та ролики, щоправда, з’явилися, але довго за них мусили воювати представники організацій меншин. Ева Пєхота з Управління з питань іноземців переконує, що її установа до інформаційної кампанії готується серйозно, хоч зараз ще рано говорити про подробиці цієї акції:
– З 1 вересня повинна почати роботу група інформації щодо аболіції. До її складу, крім службовців відомства, має увійти мазовецький воєвода, бо сподіваємося, що саме до нього надходитиме найбільша кількість заяв, можливо, воєводи інших воєвідств, представники неурядових організацій та інші, – говорить Е. Пєхота. Серед запланованих інформаційних каналів вона називає листівки, веб-сторінку про аболіцію, контакт з організаціями, що займаються міґрантськими питаннями і часто мають безпосередній зв’язок з людьми, які можуть бути зацікавлені аболіцією тощо.
Невдовзі побачимо, якими будуть результати інформаційних зусиль державної адміністрації. Напевно не пошкодить самому включитися в цей процес – якщо хтось знає іноземців, яким аболіція допомогла б вийти з нелеґального перебування в Польщі.
“Наше слово”, №33, 14 серпня 2011 року {moscomment}
