Віталій Перкун ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ 2011-05-13
(“НС”, №11 від 13 березня 2011 р.)
Із зацікавленням я прочитав відгук на мій рецензійний огляд одного з авторів книги про українців у Варшаві, Романа Шаґали. Цілком згоден з ним щодо зауваження стосовно княгині Агафії – mea culpa (за що перепрошую). Йдеться про те, що за Цицероном римляни називали – hominis est errare. У цьому й полягає користь такого жанру, як рецензування. Недаремно говорять: docendo discimus (не виступаю в цій ситуації в ролі вчителя). Вона є цінною для обох сторін – принаймні для автора цих рядків, а тому і вдячний за реакцію Р. Шаґали.
Якщо йдеться про уважність мого читання частини, пов’язаної з проф. Іваном Огієнком, дозволю собі не погодитись та звернутися зі зворотним проханням: пильшіне читати написане Р. Шаґалі. Він у своїй відповіді не подав, на превеликий жаль, повну цитату, на яку відреаґував у статті. Отже, автори книги підкреслили популярність занять І. Огієнка у Варшавському університеті. А з наведених мною спогадів проф. А. Ґєйштора, який відвідував заняття професора (написав про групку студентів, які зосереджувалися довкола професора Огієнка), не виникає зацікавлення заняттями І. Огієнка. Тому і з’явилося в мене просте питання – на основі яких джерел автори дійшли до висновку про те, що заняття “тішилися великим визнанням”? Можливо, збереглися інші спогади студентів, які відвідували заняття професора, і автори мають такі відомості? Тоді було б дуже добре, щоб вони їх оприлюднили.
Відрадно, що Р. Шаґала погодився з кількома іншими зауваженнями щодо помилки в біографії проф. Мирона Кордуби та необхідності іменного покажчика. Стосовно варшавського періоду М. Кордуби (1929-1940) маємо не так багато інформації. Швидше за все, університетські записи постраждали за часів німецької окупації (принаймні так мене інформували в архіві Варшавського університету кілька років тому). Але остаточно можна буде зробити висновок, досліджуючи фонди Архіву нових актів у Варшаві, де, імовірно, зберігається найбільше вісток про варшавський період професора. Деякі цікаві відомості про М. Кордубу є в обласному архіві Львівщини – зокрема, світлини професора зі студентами під час історичних прогулянок містом, лекції, які він виголошував. Залишається чекати на видання доповненої версії книги, про що повідомив Р. Шаґала.
“Наше слово” №20, 15 травня 2011 року {moscomment}
