Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ 2009-09-03
{mosimage}
Частково пошкоджений цоколь хреста, покладений до нього вінок у формі тризуба – майже повністю спалений, а інші розкидані по цвинтарі, як і лампадки біля могили, перекинутий один надгробок… Так виглядав 24 серпня військовий цвинтар у Пикуличах декілька годин перед проведенням урочистостей з нагоди Дня незалежності України.
Можливо, це не акт вандалізму, тільки нещасливий випадок, а вінок загорівся від лампадки – старалася переконати голову Перемиського відділу ОУП Марію Туцьку місцева поліція, яку повідомлено про спустошення.
Коли це випадок, то як пояснити те, що були порозкидані вінки й лампадки?.. Після телефонного дзвінка М. Туцької на цвинтар, крім поліції, приїхала ще й Міська комунальна служба, працівники якої швидко впорядкували кладовище, пофарбували цоколь пам’ятника, а згодом привезено новий вінок з білочервоними стрічками, який покладено на могилі.
Поліція склала протокол і буде вести розслідування. Справу, можливо, передадуть у прокуратуру, хоч поліція вважає, що суспільна шкідливість справи – невелика. Саме осквернення, швидше за все, відбулося між 20 і 23 серпня. У четвер, 20 серпня, могилу відвідали пластуни, які поверталися з реставраторського табору, організованого в Жукові, і тоді в Пикуличах ще все було нормально.
У тому, що був учинений саме акт вандалізму, не сумнівається Об’єднання українців у Польщі, яке поінформувало про справу міністра внутрішніх справ і адміністрації Томаша Семоняка. ОУП вважає, що причиною таких актів, які по суті мають ознаки провокації, є необ’єктивні та ворожі щодо українців виступи в мас- медіа. Про нападки в пресі на українців говорив уже під час самих святкових урочистостей митрополит Іван Мартиняк, а точніше про одного “священика з Кракова”. Навіть у той час, коли було відомо, що українська меншина в Польщі відзначатиме День незалежності України, у реґіональній ряшівській щоденній газеті “Super-Nowości” надруковано статтю під заголовком “Бандерівці погрожують смертю кс. Залеському”. “Шкода, що саме в такий день з’являється подібна стаття майже на всю сторінку, замість, наприклад, привітання з Днем незалежності України, – говорить М. Туцька, і запитує: – “Така істерія в пресі і нападки – чи це личить демократичній державі?”
{mosimage}Однак це ще не кінець справи з руйнуванням місць, пов’язаних з життям українців у Перемишлі. На вулиці Вільчанській знаходиться православна церква Успіння Пресвятої Богородиці та цвинтар. Хвіртка на кладовище постійно відкрита, щоб можна було вільно зайти на його територію. Однак сама огорожа комусь заважає і її постійно нищать, а повідомлення відповідних служб не приносить результатів. Після того як зловили й покарали “зловмисників”, які нищили огорожа, руйнування ще більше посилилося. “Тепер уже навіть шкода грошей на постійні ремонти, бо вони не мають сенсу”, – пояснює парох о. Юрій Мокрауз. На сьогодні з 84х елементів огорожі – пошкоджених або повністю порозбиваних аж 32! Якби йшлося про нищення цвинтарів загалом, то мабуть і римо-католицькі були б пошкоджені. Однак така послідовність зловмисників свідчить про те, що вони явно недолюблюють саме українську громаду.
У травні на Хрищатій знищено пам’ятник, встановлений на честь убитих 1947 р. членів українського підпілля. У серпні на вулицях міста Кентшина розклеєно афіші з закликами до міжнаціональної ворожнечі. Тепер маємо акт вандалізму в Пикуличах та постійне руйнування огорожі православної церкви. Що далі? “Чи знову прийдеться возити дітей з нашої школи до лікарні, коли в них почнуть кидати каменями?” – питає Марія Туцька.
“Наше слово” №36, 6 вересня 2009 року {moscomment}
