Павло Лоза ■ КУЛЬТУРА ■ №8, 2017-02-19
Протягом останніх кільканадцяти місяців з’явилися два альбоми перемиського гурту «Крайка». Їх до видання підготувало фонографічне видавництво «КОКА». Воно перше у Польщі почало масово видавати альбоми українських гуртів, які в 90-ті роки продавалися навіть у мережі крамниць «Еmpik».
Реактивація автентичної музики
У листопаді торік гурт «Крайка» з Перемишля, учасниками якого є теперішні і колишні учні української гімназії і ліцею комплексу шкіл ім. Маркіяна Шашкевича, презентував свій другий альбом «Крайка вдома». У ньому звучить музика Лемківщини, Надсяння, Любачівщини і Холмщини. За свій перший альбом «Крайка у гостях. Від Сяну до Дону» колектив (керівник Тетяна Наконечна) у рамках фестивалю Польського радіо «Нова традиція» здобув третю нагороду в музичному конкурсі «Фолькова фонограма року» за 2015 р. Журі конкурсу оцінило «Крайку», як вдалу спробу реконструкції традиційного українського репертуару.
– Це великий успіх гурту. Але сама нагорода є вторинна, бо нічого не робилося заради нагороди. Для мене важливий художній успіх цього диску, – говорить видавець Володимир Наконечний, співзасновник «КОКИ», який признається, що саме співпраця з «Крайкою» натхнула його на відновлення діяльності видавництва. – Я стежив за працею гурту протягом чотирьох років, бачив, як вони розвиваються. Для мене мало значен-ня й те, що у працю з перемишлянами включився професор київської консерваторії Євген Єфремов з гурту «Древо», який привернув український фольклор Україні. Це був знак, що відбувається щось велике. Тому я вирішив, що для «КОКИ» буде велика честь реактивуватися саме на такому матеріалі.
За словами видавця, цей матеріал вписувався в найсуттєвішу течію, на яку роками ставила «КОКА», тобто видавання автентичної української музики.
Формування контркультури
Авторами проекту «КОКА» були студенти варшавської україністики Лариса Шост і Володимир Наконечний. Сам процес видавання розпочався 1989 р., проте насправді його творці діяли в «підпіллі» вже раніше, видаючи в основному фензін (аматорське періодичне видання) «Відрижка». Треба згадати, що саме поява «Відрижки» визначила новий шлях молодого українства у Польщі, а саме – формування української контркультури, у межах якої на хвилі виникнення панк-рокових гуртів у Європі в середині 80-х постали в Польщі їхні українські варіанти. Це були: «Оселедець» в Ельблонзі, «Free Contact» й альтернативний театр «Контакт» у Ґданську.
– У 80-ті роки людей з таким нахилом було в українському середовищі небагато. Ми, натомість, мали контакти з поляками, які займалися друкуванням анархістських видань, записуванням касет аванґардних панкових капел, – говорить співзасновник «КОКИ», за словами якого саме виникнення «Оселедця» та його промоція на ґданському «Молодіжному ярмарку» восени 1985 р. визначило шлях української молодіжної контркультури у сфері музики.
– Концерт ельблонжан був культурним шоком для публіки, серед якої домінували любителі традиційної української музики, адже смаки глядачів формулювалися десятиліттями в одному напрямку. «Оселедець» вийшов абсолютно з новою пропозицією, своєрідним запереченням музичних стандартів гуртів, які грали переробки народних творів на канадську манеру, – вважає В. Наконечний.
Крім «Оселедця», у той час нову музику творили також «Орден» з Вроцлава, що грав у стилі поп-рок-джаз, використовуючи у творчості лемківську говірку, «Орда» і бард Роман Гавран з Лігниці. Були теж інші.
«Український борщ»
У надбаннях «КОКИ» 1989 р. з’явилася перша музична позиція – касета з записом гурту «Оселедець», потім дійшли записи гуртів з України – «ВВ», «Колезький асесор» і «Брати Гадюкіни».
– До 1990 року ми мали характер суто андеґраундний. Коли в Польщі почали з’являтися вже більш професійні студії для видавання музичних матеріалів, ми задумались над іншим рівнем праці, – зазначає В. Наконечний.
Видавництво почало розвиватись і тому, що до проекту включився український художник з Польщі Андрій Марушечко.
– Він проектував обкладинки до касет і платівок. Треба підкреслити, що ми мали змогу видати багато різних альбомів, оскільки він вклав великі гроші у проект, – говорить співзасновник «КОКИ».
У дистрибуції видавництва є власні видання, а так само ліцензійні та імпортні матеріали. Видавничний процес зосередився на трьох тематичних напрямках: альтернативна музика, рок і фольк-рок та автентична українська музика. З’явилися теж касети і платівки хорів, зокрема «Журавлів», «Бояна», «Відродження», «Київ» тощо.
У найкращі часи видавництва деякі примірники продавалися в кількості 2–3 сотень касет і навіть однієї тисячі примірників одного альбому. В основному, вони розходилися серед членів українського середовища в Польщі, але купували їх і поляки – любителі української музики.
Під кінець 90-х рр. В. Наконечний брав участь у передачах Польського радіо, в яких розповідав про українську музику. Їх дуже ентузіастично прийняли слухачі.
– По кількості листів, які отримав від слухачів, я зрозумів, що є потенціал для української музики в Польщі, – говорить В. Наконечний.
У зв’язку з тим з’явилася ідея випуску диску з українскою музикою. Тоді у прокат вийшов художній фільм «Вогнем і мечем», прем’єра якого відбулася в лютому 1999 р.. Тоді ж у другому номері відомого польського музичного місячника «Мachina», який друкувався у кількості 100 тис. примірників, з’явилась платівка «Barszcz Ukraiński, сzyli Miecz, Tryzub і Ogień». Альбом вміщав 15 пісень українських гуртів, альбоми яких видала «КОКА».
– Цікаво, що я досі отримую з України вітання за це CD, – говорить видавець.
Протягом років до «КОКИ» зголошувалося багато гуртів, зокрема з України.
– Під час одного заходу нам принесли пробну версію запису «Океану Ельзи». Щиро кажучи, мені тоді сподобалася тільки одна їхня пісня. Ми просто були зорієнтовані на інші музичні напрямки, – розповідає українець.
«КОКА» є видавцем і дистрибютором більше як сорок назв. Здається, що найбільш асоційованим у Польщі музичним проектом, у який включилося видавництво, є панк-фольковий гурт «The Ukrainians» із Великої Британії. «КОКА» перші платівки гурту ввела на польський ринок, а після отримання ліцензії вже сама їх видавала.
– Це виявилося ґрандіозним успіхом. Поляки масово цікавилися цією музикою, а згодом зацікавилися нею теж українці, – говорить В. Наконечний.
Останніми матеріалами «The Ukrainians», які видала «КОКА», були альбоми «Live in Czeremcha» (2007 р.) та «Diaspora» (2009 р.).
Через Польщу на Захід
Крім видавання, «КОКА» є причетна до появи у Польщі багатьох українських гуртів. Володимир Наконечний був першим, хто привіз київський гурт «Ве-Ве», який виступив 1988 р. на «Альтернативній Маланці» у Варшаві. Лідер формації Олег Скрипка в інтерв’ю для «Нашого слова» 2010 р. так згадував цей час: «Це був наш перший виїзд з СРСР. Ми тоді грали панк-рок українською мовою і дали два концерти. Після одного з них зібралися з українцями на вечері. Відтак усім захотілося співати, танцювати. В нас були інструменти з собою, і саме тоді перший раз ми почали грати фольклорну музику. Гостям і нам це дуже сподобалося. Відтоді ми почали включати в нашу музику фольклорні мотиви. Хоч тоді це не було поширене, бо рок з баяном – це була екзотика. Та коли після Польщі ми поїхали у Францію, представили саме таку програму». Саме після візиту у Варшаві, «Ве-Ве» творили пісні українською мовою (раніше переважала російська).
Кияни 1989 р. заграли під час перших «Українських ночей» у Ґданську, що їх організовували незалежні українські та польські середовища. На заході виступали теж «Брати Гадюкіни», Василь Жданкін, «Колезький асесор».
– Пригадую, що після концерту «Брати Гадюкіни» викупили всі примірники нашої «Відрижки», які ми привезли до Ґданська. Просто в Україні такого не було, – розказує співавтор «КОКИ». – Для «Колезького асесора», ми організували ще інші концерти в Польщі. Після них музиканти отримали запрошення у Велику Британію. Концерти в Польщі були свого роду стрибком для них. Здається, якщо би тоді були такі рекламні можливості, як тепер, то ця група була б сьогодні зіркою світового формату.
«КОКА» в різний спосіб була причетна до реалізації кількадесяти концертів, які популяризували українську музику в Польщі.
Лишається записаний матеріал
Був час, коли платівки «КОКИ» можна було купити в мережі крамниць «Еmpik». З огляду на те, що багато фоновидавництв, які продавали платівки «КОКИ», закрило свою діяльність, «КОКА» після 2010 р. теж припинила видавання нових альбомів. Варто згадати, що до того часу видавництво видавало альбоми беж жодної зовнішньої фінансової підтримки.
Нині в архіві видавництва залишається багато звукозаписів українських гуртів у Польщі 80-х років, зокрема формації «Оселедець», Романа Гаврана, «Ордена», групи «Наслідки Акції Вісла», «Free Сontact», театру «Контакт». Є теж матеріал «Українських ярмарків» і концертів у рамках заходу «Українські ночі». Можливо, з часом вони будуть доступні в Інтернеті.
– Андрій Марушечко назвав колись нашу діяльність місією. Думаю, це правильне слово, – говорить В. Наконечний. – Молоді люди з «Крайки» дуже амбітні. Я відчуваю, що роблять це з великим бажанням, тому що у віднаходженні і зберіганні цих пісень вони бачать певного роду місію. Завдяки їм я відчуваю, що треба робити щось для людства. Ще в часи «Відрижки» ми це робили. Тепер є така сама креативність, подібна енергія і бажання робити щось проти течії. ■
