(гс/пл) ■ УКРАЇНА ■ №43, 2012-10-21
Міґранти про вибори
Це – одна з думок стосовно зацікавлення громадян України, які живуть у Польщі, участю в найближчих парламентських виборах. Нижче пропонуємо ознайомитися також з іншими – хоч оптимізм є тим, чого важко в цих думках дошукатися.
Мирослава Керик, голова фонду «Наш вибір», Варшава
Міґранти безперечно цікавляться політикою, незалежно від того, чи вони розчаровані тим, що відбувається в Україні, чи ні. Важко сказати, чи це перекладеться на їхню участь у цьогорічних парламентських виборах. Особисто вважаю – саме розчарування може мати такий результат, що люди не зареєструються у виборчих дільницях і не будуть голосувати. Проте, хоча б на основі інформації в Інтернеті бачу, що зацікавлення виборами та участю в них є, зокрема, серед молодого покоління міґрантів. Виходячи назустріч таким потребам, в останньому номері газети «Наш вибір» ми надрукували статтю, у якій пояснюємо формальні вимоги щодо голосування в Польщі.
Юрій Таран, соціолог, Варшава
В Україні виборчі дільниці знаходяться практично біля тих будинків, у яких ми живемо, натомість тут це найчастіше вимагає певних зусиль. Якби ці вибори проходили чесно, то, можливо, вони би щось змінили на краще. Натомість те, що можна спостерігати сьогодні, – це підкилимна боротьба між опозиційними партіями, невідомі, але можливі домовленості опозиції з владою, видумані рейтинґи, у яких партія нібито здобуває більше голосів тощо. Виборча кампанія в Україні – така сама, як у 90-ті рр. чи 2002 р., коли намагалися застосовувати хоча б такі абсолютно примітивні речі, як підкуп виборців гречкою. Наші кандидати часто не знають інших способів боротьби за виборця. Усі ці речі говорять не тільки про якість влади, але й частково про якість виборців. Щодо тих, які перебувають у Польщі, то думаю, що проголосують люди, які живуть у великих містах і кому легко під’їхати до консульства. На попередніх виборах, наскільки я пам’ятаю, то люди долали навіть 200 чи 300 кілометрів, щоб виконати свій громадянський обов’язок – це показує, наскільки в них була висока мотивація. Зараз я можу зробити прогноз, що таких «аншлаґів» радше не буде. Видно, що виборці над Дніпром не дуже охочі голосувати, відповідно знеохочені так само сильно або навіть ще більше ті, хто приїхав до Польщі. Я думаю, що вони мають певну фрустрацію і роздратування з приводу того, що відбувається в Україні.
Ніна Падун, голова фонду «Перехрестя – Затока Ґданська», Ґданськ
Ми не вплинемо на те, що в Україні буде відбуватися. Чи ці вибори пройдуть чесно – це головний мій сумнів. Міґранти, яких знаю, радше налаштовані песимістично – вони знають ситуацію, проблему корумпованості, підкупу голосів чи можливості для підтасовування результатів. Тому важливу роль мають спостерігачі, але якщо їхня робота має бути ефективною, то вони повинні добре знати українські виборчі реалії. Зрозуміло, що в нас у Ґданську чи на інших дільницях у Польщі фальсифікацій не буде – як люди проголосують, таким і буде результат. Проте ще раз підкреслюю, що статистика кількості закордонних виборців показує, що на остаточний результат ми не маємо впливу. Певно тому жодна українська партія офіційно не пробувала поцікавитися нашими голосами. Незважаючи на те, чи комусь тепер доводиться жити за кордоном, чи ні – я вважаю, що він повинен брати участь у виборах. Наш фонд заохочує до цього всіх українських міґрантів. Мої очікування, певно, такі ж, як і більшості громадян України – хотілось би перемоги демократії.
Марія Яременко, вчителька, Варшава
Вибори є обов’язковими для кожного громадянина України, тому кожного разу, коли вони відбуваються, я іду голосувати в Посольство України. І якщо навіть я не зареєстрована у посольстві, то я є в додаткових списках, тож можу голосувати. За той час, скільки я живу в Польщі, уже двічі голосувала в посольстві. Спершу як була революція на майдані, тоді під посольством було стільки людей, що не було де голці впасти, – усі бігли проголосувати. Під час наступних виборів було вже більше розчарування, виборців було менше. Я знаю, за кого тепер буду голосувати, – але це вже моя таємниця. Проте важливе іти на вибори – відвойовувати, сказати своє слово.
Юлія Вакула, співпрацівник «Нашого слова», Вроцлав
Сьогодні мені складно описати свої думки щодо українських виборів. Так само, як не просто примусити себе піти і відзначити клітинку навпроти якоїсь із партій. Можливо тому, що все на моїй батьківщині вже давно скидається на фарс: ніби-політики займаються ніби-політикою. Ніби-зміни, ніби«покращення», ніби-життя.
Звичайно, я завжди пильно стежу за тим, що відбувається в Україні, і щиро вболіваю за неї. Так само уважно перечитую всі інформації про вибори на моїй рідній Волині. Але насправді не бачу ані людей, ані політичних сил, яким би довірила свій голос.
Мені б хотілося прочитати чіткі виборчі програми, послухати предметні дискусії і пропозиції. Когось покритикувати, когось похвалити, але зробити свій вибір на основі реальних речей, а не порожніх обіцянок, гасел і якихось божевільних ідей від тих, хто називає себе українським політиком.
Ярослав Олексюк, інженер, Тчев
Я вже раз голосував, проте не був до списку включений: однак я прийшов у консульство, проголосував і все. Цього разу я – у виборчій комісії, бо мені цікаво знати цей процес, знати закони. Я хочу, щоб була дотримана законність цих виборів.
Звичайно, в Україні я на вибори ходив, бо мені не байдужа доля моєї держави та те, хто при владі. Хочу жити в добрій країні, тому вибираю те, що для мене краще. І якщо я не піду на вибори, то я комусь віддаю можливість керувати моєю країною. Також не йдучи голосувати, я маю менше прав, щоб щось від цієї влади вимагати. Віртуально нам ніхто нічого не робить, насправді це ми будуємо державу завдяки нашому виборові.
Олекса Дорошенко, музичний імпресаріо, Варшава
Відколи я приїхав до Варшави, то брав участь у всіх виборах. Страшенно мене обурили минулі вибори. Коли дивився на список виборців, то на самій моїй малій вулиці жило кілька українців, а як прийшов голосувати під сам кінець виборів, то побачив, що я перший зі свого району. Тоді мене вразила наша присутність. Через те маємо те, що маємо.
Тому зараз маємо мобілізуватися, усі, хто має право голосу. Це вже навіть обов’язок не стільки перед державою, скільки перед самим собою, перед дітьми, друзями, батьками. Думаю, що українці доросли, що немає якихось обов’язків громадських чи суспільних, але вже треба голосувати з егоїстичних причин, щоб зі здоровим глуздом змінити щось для себе і своїх близьких.
Сьогоднішні політичні пропозиції – це не супермаркет, вважаю, що немає доброго товару, тому проголосую, певно, як і більшість українців, навіть якщо не за конкретну партію, то проти партії чи партій.
