Степан Мігус ■ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА ■ 2008-06-11
Розмова з Юліаном КОЛТОНСЬКИМ, директором Ельблонзького порту
{mosimage} Завдяки Ельблонзькому порту Україна незабаром може стати балтійською державою. Галичина й Волинь вже виявили своє зацікавлення цим проектом і стали членами Єврореґіону Балтика. У чому суть проекту?
На основі Ельблонзького порту хочемо організувати потужний український анклав – значний фраґмент порту буде призначений для українських товарів. Це вагомий шанс як для України, так і для Ельблонґа, а також цілого нашого реґіону, де, до речі, живе багато українців, які мали б тут роботу.
Наскільки реальний цей проект? Відомо, що освоєння Балтики через Пилявську протоку, яка лежить на території Калінінградської області РФ, буде неможливим. Навіть якщо був би на це дозвіл, то і так товарні вантажі там не пройдуть, оскільки місцями глибина становить менше 2,5 метрів.
За нашим проектом, слід перекопати на польській території Вісляну косу, яка відділяє нас від Балтійського моря. Отже, дозволи російської сторони нам не будуть потрібні. Прокопати треба 1100 метрів і побудувати канал із системою шлюзів та цілою інфраструктурою. Його глибина становила би коло трьох метрів, а це вистачає для малого морського транспорту.
Цю ідею дуже активно підтримує президент Ельблонґа Генрик Слоніна, Морське управління в Ґданську, вармінсько-мазурська самоврядна влада. Але є теж і такі, хто не надто ласкавим оком дивиться на цю ідею – це самоврядні органи Поморського воєвідства, місто Криниця-Морська. Чи вдасться переконати їх до ельблонзької ідеї?
Це справді так, як ви кажете, але ми оптимісти і незважаючи на перешкоди йдемо вперед. Президент Ельблонґа Генрик Слоніна, беручи до уваги заяви керівників Львівської та Волинської областей, виступив зі зверненням, щоб прийняти згадані українські реґіони в балтійські структури. На засіданні членів Єврореґіону в Ґурові-Ілавецькому 18 квітня Галичина і Волинь були прийняті до цієї структури.
А опоненти, про яких я запитував, вони не ускладнять здійснення задуму?
Це не так, що хтось виступає проти нашого проекту. Влада сусіднього воєвідства, на чиїй території лежить коса, яку плануємо перекопати, чекає на остаточні документи в цій справі. Вони мають її переконати, що проект економічно й екологічно вигідний, не становить загрози для навколишнього середовища. Ми впевнені в цьому, бо співпрацювали при експертизі проекту і знаємо вже результати цього аналітичного документа. Натомість влада сусіднього Поморського воєвідства чекає на його оприлюднення. Ще раніше маршалок нашого воєвідства Яцек Протас розпочав розмови в цій справі з владою Поморського воєвідства. Отже напрацювання вже є, їх треба лише формалізувати. Хочу рішуче підкреслити, що наш порт не буде конкуренцією для великоґабаритних портів у Ґданську чи Ґдині, оскільки такі “малі” вантажі, як наші, їх не цікавлять.
Що від здійснення цього проекту виграє Україна, українці та наш насичений українцями реґіон, врешті Ельблонґ, який, як Ви підкреслюєте, радо прийматиме на роботу?
Це принесе користь нам усім. Ельблонґу дає шанс на розвиток – це буде зовсім новий розділ в історії Ельблонзького порту: дотепер ми перевантажували по кількасот тисяч тонн товарів щорічно (у найкращому 1997 році було 600 тисяч тонн), а після побудови каналу було б це 2,5-3 мільйони тонн щороку. Чи не половина цих товарів – з України. Вони прямували б у Скандинавію та всю Європу. Це було б українське вікно не лише на Балтику, але саме в Європу, у світ.
Україна, як мені вдалося довідатися, має вже свої перші напрацювання в цій сфері. Чи Вам відомі якісь подробиці?
Україна розгортає програму під назвою “Балтійська Україна”. Ця програма освоєння Балтики має шанси на здійснення в масштабі всієї української держави. Крім товароперевезень, це й екологія, освіта, розвиток бурштинової промисловості, рибальства, туризму. Коротко кажучи, вихід на Балтику дає необмежені можливості розвитку, отже гріх було б цим не скористатися усім нам.
Попередній голова польського уряду Ярослав Качинський наприкінці свого правління, тобто минулого року, дав свою згоду на здійснення цього багатообіцяючого проекту. Чи це не ускладнить справи, адже теперішній уряд може не підтримати рішення свого попередника?
Я переконаний, що цьому уряду та його лідерові прем’єр-міністру Дональдові Туску залежить на тому, щоб наше місто і реґіон мали шанси на розвиток і благополуччя. Політичн і протистояння, чи пак змагання, тут ні при чому. Буде рахуватися добро загалу, міжнародні зв’язки. А крім цього, Дональд Туск походить із Кашуб, він найкраще знає, якою рушійною силою є доступ до моря.
Чи берете до уваги північного сусіда – Росію? Адже вона теж може сказати своє слово.
Згідно з міжнародними законами, наш вихід у Балтику шляхом перекопання коси не вимагає згоди Росії. Вона, звичайно, може бути незадоволена, але основи для цього немає.
Перекопання Вісляної коси, побудова каналу і всієї інфраструктури – це велика інвестиція. За умови, що всі перешкоди швидко будуть усунені і знайдуться інвестори, коли можна сподіватися виходу суден, також і з українськими товарами, на Балтику?
Плануємо, що це станеться 2013 року. Це реальна дата, жодних запізнень немає. Усе йде згідно з планом.
“Наше слово” №24, 15 червня 2008 року{moscomment}
