(пл) ■ ПОДІЇ ■ №37, 2013-09-15

Діє, розвивається, реалізує проекти для учнів – так коротко можна описати сьогоднішню ситуацію в початковій школі в Мокрому. І, певно, нічого особливого в цьому не було б, якби не факт, що ось уже рік, як вона має статут негромадської школи.

– Без заколотів і бурі, якось спокійно ми прожили минулий рік. І нам вистачило коштів на наше функціонування. З іншого боку, ми – не перша школа у Польщі, керівним органом якої є товариство. Тому ми знали, що вдасться, – так описує минулий рік функціонування школи її директор Бернадетта Головати.
Пригадаймо, що протягом останнього шкільного року початковою школою в Мокрому управляло Товариство «Балатгора». Причиною зміни статусу школи стало рішення ґміни про її ліквідацію восени 2012 р. Саме цей факт викликав занепокоєння жителів місцевості, зокрема членів української меншини, оскільки школа має ключове значення для українців. У Мокрому, крім гуртка ОУП, ансамблю «Ослав’яни», світлиці та церкви, для української меншини особливе значення має школа, у якій учні вивчають українську мову.
– Ця школа потрібна громаді. Якщо діти виховуються там, де живуть, то виграють від цього і вони, і їхні батьки. Школа важлива ще й тому, що багато дітей походить з українських та мішаних сімей, і коли б вони потрапили до шкіл, де вчаться виключно діти з польських сімей, то, думаю, для них було би трішки важко віднайти себе в новій ситуації. Тут, у Мокрому, діти розвиваються у польсько-українському середовищі, і їм легше розуміти одне одного, – пояснює Мажена Онишканич, голова Товариства «Балатгора». Варто додати, що українську мову в цій школі вивчають діти не лише з українських чи мішаних сімей, але й з польських.
Виявляється, протягом року під керуванням товариства школа діяла без перебоїв. «Можливо, помітна невелика різниця у фінансуванні. Гроші отримуємо виключно від Міністерства освіти та додатково субвенції на дітей, які вивчають українську мову. Раніше ґміна оплачувала, наприклад, ремонти. Але товариство мудро розпоряджається бюджетом, тому грошей вистачає», – заявляє Бернадетта Головати. Зміна власника школи мала вплив виключно на вчителів, оскільки їхня зарплата стала трохи меншою. Але це нормальна ситуація, бо в кожній такій школі працевлаштований на повну ставку вчитель мусить за тиждень відпрацювати більше годин, ніж його колеґа з громадської школи. Проте для самих дітей нічого не змінилося.
Вчителі та члени товариства подали до ґміни власний проект, і таким чином з квітня у школі реалізується програма «Чуже хвалите. Свого не знаєте». Тут передбачено проведення додаткових занять про традиції української нацменшини. У рамках проекту учні виконували різні завдання, зокрема підготували вже традиційне свято «На Івана, на Купала», яке пройшло над рікою Ославою, та обжинки. На ці свята з’їжджалися гості навіть із сусідніх сіл. Крім цього, у програмі передбачено екскурсії бойківсько-лемківським пограниччям. Цей проект повинен зацікавити дітей українською культурою.
– Це нам потрібне. Добре, що ми рік тому мобілізувалися і почали діяти. Хоча тепер це вимагає трохи більше праці, бо хтось мусить усім займатися. Та головне – ми зберегли школу і будемо її підтримувати, щоб наша українська громада процвітала. З іншого боку, школа для нас – як культурний центр, адже тут зустрічаються батьки, дідусі, бабусі, що також об’єднує місцевих жителів, – говорить М. Онишканич.
Цього року навчання в школі у класах 0–6 розпочало 37 дітей, а в нульовому класі є їх 11. Натомість з першого жовтня почне діяти садочок для малюків віком 3–4 роки. Зараз відбувається набір до садочка. У школі розраховують, що до нього прийде 10–12 дітей.

Поділитися: