Анна ВінницькаГРОМАДА2012-01-06

Презентація останньої книжки д-ра Ярослава Грицков’яна “Без вини винуваті” відбулася 5 грудня в кошалінській домівці. Захід відвідало чимало свідків описуваних у книжці подій. Попри те, що автор головним чином розказує про краківський осередок Яґелонського університету, де він був лідером студентського руху, то презентація книжки стала доброю нагодою для спогадів про післявоєнне минуле, зокрема, представлення механізмів праці польської Служби безпеки.
Під час зустрічі Я. Грицков’ян крізь призму особистого життя представив становлення студентського руху та УСКТ. Розповів також про своє листування з проф. Олексою Горбачем, який очолював Українську медично-харитативну службу в Мюнхені. Завдяки саме О. Горбачу незліченна кількість тогочасних українських студентів з Польщі користувалася благодійною допомогою з боку західної діаспори. “Одного разу, мій батько взяв ці листи і спалив їх у присутності мене й матері” – розповідав Я. Грицков’ян. Через десятиліття виявилося, що батько спалив тільки чисті аркуші, а листи протягом оцих років зберігав – таким чином хотів охоронити сина.
Зачином для книжки стала інформація про донощика під псевдонімом “Zając” (особистого приятеля Я. Грицков’яна, хресного батька одного з Грицков’янових синів), яку помістив у “НС” проф. Роман Дрозд. “Після того Ярослав написав листа до “Zającа”, в якому попросив його: якщо “Zając” – це ти, то не дзвони, однак якщо ні, то подзвони”, – сказала дружина Леся Грицков’ян. Хоча “Zając” подзвонив і переконував, що він не був таємним співпрацівником, дійсність виявилася іншою.
– “Zając” розсекретив наш краківський список студентів, передав CБ звіт з нашої зустрічі з проф. О. Горбачем з Німеччини (…), а також виявив усі місця, де я мав намір працювати, щоб почати в Кракові вчитися в аспірантурі. У своїх рапортах “Zając” вичерпно інформував про “Секцію студентів”, виявив дані про наші контакти з діаспорою. Він передав функціонерам навіть звіт з мого весілля, а також мої спроби пошуку забороненої літератури та листи (в ориґіналі) від проф. О. Горбача”, – сказав у інтерв’ю Я. Грицков’ян, яке я взяла після появи книжки. – Тому я хотів з себе це викинути, – підсумував автор книжки. – Згодом, на могилу “Zającа” хтось підкинув вінок з написом “За співпрацю”.
Зустріч мала також особистий характер, оскільки Я. Грицков’янові 2011-го року виповнилося 80 років. Українці Кошаліна мали нагоду довідатися про його філологічний, літературознавчий та вчительський доробок – Я. Грицков’ян є автором 10 книжкових позицій, в тому 4 підручників для навчання української мови (“Журавлики”, “Любіть Україну”, “Перегук віків”, “Виноградник”).


“Наше слово” №2, 8 січня 2012 року {moscomment}

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*